Те-Ке

"Те-Ке"
Тип	танкетка Схема: відділення управління спереду, моторне ззаду
Походження	Японська імперія
Історія використання
На озброєнні	1937–1942
Оператори	Японська імперія
Історія виробництва
Виробник	Мітсубісі
Виготовлення	1935–1937
Виготовлена кількість	близько 600
Характеристики
Вага	4,75
Довжина	3680
Ширина	1800
Висота	1770
Обслуга	2
Калібр	37-мм Тип 94
Броня	Лоб: 12 Борт: 16 Башта: лоб: 12, борт: 12, корма: 12
Головне озброєння	боєкомплект: 66
Другорядне озброєння	1 × 7,7-мм Тип 97
Двигун	4-циліндровий дизельний повітряного охолодження 60
Підвіска	Підвіска Хара
Дорожній просвіт	340
Паливо	дизельне
Швидкість	шосе: 40
Прохідність	підйом: 35° рів: 1,6 брід: 0,8
Те-Ке у Вікісховищі

Тип 97, «2597», «Те-Ке» (яп. 九七式軽装甲車 テケ, Kyū-nana-shiki kei sōkōsha Teke) — японський малий танк часів Другої світової війни. За західною класифікацією відносився до танкетки. Був розроблений для заміни застарілого малого танка Тип 94 і знаходився у виробництві з 1937 р. по 1942. Мав вдалу конструкцію та активно використовувався в Китаї, Бірмі, Малайї та на островах Тихого океану до самого кінця війни.

У військах «Те-Ке» застосовувався зазвичай для розвідки, зв'язку та завдань охорони, але високі для свого класу характеристики дозволяли деколи використовувати його і для підтримки піхоти. Крім цього, як і більшість танкеток, він використовувався в ролі броньованого тягача.

Історія створення

Очевидна слабкість озброєння малого танка Тип 94 змусила японців шукати можливості його посилення вже незабаром після початку серійного випуску. В 1935 р. був побудований прототип з 37-мм гарматою, але розрахована на кулемет башта виявилася занадто тісною, а гармата — занадто потужною для настільки легкої машини. У вересні 1937 р. фірмою «Міцубісі» був побудований перший прототип нового танка, який зберігав компоновку танка Тип 94 з переднім розташуванням двигуна. Незважаючи на те, що випробування показали значну його перевагу над попередниками, було вирішено відмовитися від передньомоторного компонування через те, що розміщення командира та механіка-водія в різних відсіках заважало координації дій екіпажу. До листопада того ж року був готовий другий прототип танка, з розміщенням двигуна в кормовій частині танка, а механіка-водія та командира — в об'єднаному передньому відділенні. Також, переміщення моторного відділення дозволило змінити конструкцію двигуна, підвищивши його потужність з 60 до 65 к. с. За результатами випробувань обох прототипів, найкращим був визнаний варіант класичної компоновки, який і був прийнятий на озброєння під позначенням Тип 97.

Серійно «Те-Ке» випускався з 1937 р. по 1942; загальний випуск, за різними даними, склав від 593 до 616 машин, не рахуючи конструкцій на його базі, переважна більшість з яких було вироблено в 1939 р. — 1940 р. роках.

Конструкція

Компонування танка із заднім розташуванням двигуна та переднім — агрегатів трансмісії. Відділення управління об'єднано з бойовим. Екіпаж складався з двох осіб — механіка-водія та командира, що виконував також функції навідника-заряджаючого. Радіостанція на танках була відсутня.

Корпус танка збирався з катаних поверхнево загартованих броньових листів на каркасі з підкладних труб і куточків, за допомогою болтів та заклепок, в деяких місцях за допомогою зварювання. Сильно нахилена верхня лобова деталь мала товщину 12 мм, а бортові листи з меншими кутами нахилу мали, що дуже незвично для танків, велику товщину — 16 мм. З внутрішньої сторони корпусу кріпилася азбестова підбивка, яка частково захищала екіпаж від осколків та рикошету куль, а також оберігала від ударів об броню. Які-небудь оглядові прилади були відсутні, всі спостереження за полем бою велися через оглядові щілини, не закриті бронестеклами. У корпусі й башті танка були бійниці для стрільби з особистої зброї, які закривалися заслінками.

Основним озброєнням танка була 37-мм гармата Тип 94, з клиновим затвором, аналогічна гарматі легкого танка «Ха-Го» ранніх випусків. Її бронебійний снаряд масою 0,67 кг при початкової швидкості 575 м/с на дистанції 300 м пробивав 35 мм броні при куті зустрічі 90 °. Гармата встановлювалося у башті на вертикальних та горизонтальних цапфах, що дозволяло крім вертикального наведення здійснювати також обмежену наводку в горизонтальній площині без повороту башті. Будь-які механізми наведення, як і на інших ранніх японських танках, були відсутні, наведення здійснювалося хитанням гармати за допомогою спеціального плечового упору. Боєкомплект гармати становив 66 бронебійних та осколково-фугасних унітарних пострілів. Після модифікації на «Те-Ке» ставився також 7,7-мм кулемет Тип 97, спарений з гарматою. Боєкомплект кулемета становив 1750 патронів.

На танках «Те-Ке» встановлювалися рядні 4-циліндрові двотактні дизелі «Ікегаі» повітряного охолодження, потужністю 60 к. с. Трансмісія танка складалася з головного редуктора, чотириступеневої коробки передач, карданного валу, бортових фрікціонів та одноступінчатих бортових редукторів.

Ходова частина виконувалась за схожою з Тип 94 пізніх серій схемою, з чотирма опорними котками та опущеним на землю лінивцем, але, на відміну від Тип 94, опорні котки були здвоєними, а лінивець значно збільшився в діаметрі. Підвіска була виконана за стандартною для японських танків конструкції Т. Хара — попарно підвішені на балансирах опорні колеса за допомогою системи важелів з'єднувалися з укритими в розташованих уздовж корпусу поздовжніх трубах спіральними пружинами. Гусениці сталеві, дрібноланкові з відкритим шарніром, з кроком трака 76 мм та шириною 200 мм.

Машини на базі «Те-Ке»

Машина артилерійських спостерігачів «Те-Ре»

У ході японських довоєнних експериментів з радіокерованими танками, на базі «Те-Ке» була побудована машина для управління радіокерованими танкетками «Нагаяма» на полі бою, але до серійного випуску справа так і не дійшла.

Тип 98, «Со-Да»

Оскільки використовувати достатньо досконалий «Те-Ке» як броньований тягач, як старі Тип 94, було нераціонально, на його базі в 1938 р. був створений бронетранспортер, призначений для перевезення вантажів або особового складу, а також для використання в ролі броньованого тягача. Двигун був перенесений в передню частину злегка подовженого корпусу, внаслідок чого у відкритому зверху корпусі «Со-Да» міг перевозити 4—6 людей десанту. Було побудовано близько півсотні машин. На базі «Со-Да» випускалися також спеціалізовані машини, такі як машина артилерійських спостерігачів, кабелеукладач, машина для запуску розвідувальних аеростатів та імпровізована 37-мм або 47-мм протитанкова САУ, подібна за конструкцією САУ «Со-То».

Бойове застосування

Перше бойове застосування «Те-Ке» відбулося вже в 1939 р., коли 4 машини зі складу 3-го танкового полку взяли участь у боях на Халхін-Голі. «Те-Ке» участі в лобових атаках на радянські позиції не брали, а використовувалися за призначенням, внаслідок чого залишилися в числі небагатьох уцілілих в тих боях японських танків.

З початком війни на Тихому океані, «Те-Ке», поряд з усе ще численними у військах Тип 94, застосовувалися майже скрізь, де вели бої японські війська. Малі танки зазвичай зводилися в окремі танкові роти і займалися веденням розвідки, а також застосовувалися як зв'язкові машини. Тому в боях вони брали участь порівняно рідко, незважаючи на те, що за своїми параметрами лише небагатьма параметрами поступалися легким танкам «Ха-Го». Невеликі маса і розміри дозволяли часом застосовувати «Те-Ке» для підтримки піхоти там, де не могли пройти навіть легкі «Ха-Го», наприклад, під час наступу в Малайї в грудні 1941 р. — січні 1942 року.

Після 1945 р. більшість «Те-Ке», поряд з іншою бронетехнікою, захопленої радянськими військами при розгромі Квантунської армії, були передані Народно-визвольної армії Китаю, в якій вони використовувалися до кінця 1950-х років.

Оцінка машини

Конструкція

«Те-Ке» був достатньо типовим продуктом японського танкобудування періоду Другої світової. Корпус машини був вкрай вжатий навіть за японськими мірками, що, хоч і дозволило збільшити захищеність танка, значно погіршувало умови роботи екіпажу. Наприклад, для відкриття люка механіка-водія доводилося відвертати башту, оскільки в противному випадку люк блокувався стволом гармати. У разі пожежі танка заклинювання башти могло коштувати механіку-водію життя. Через одномісну башту на командира лягали також обов'язки з обслуговування гармати, що аж ніяк не полегшувало виконання його основних обов'язків. Ще одним наслідком вжатого компонування була відсутність радіостанції навіть на машинах пізнішого випуску, що серйозно знижувало ефективність танка в розвідувально-зв'язковий ролі. Крім цього, бідою «Те-Ке», як і іншої японської бронетехніки, була відсутність оглядових приладів, оскільки відкриті оглядові щілини створювали великий ризик ураження екіпажу свинцевими осколками або навіть випадковими кулями.

Недоліком «Те-Ке» раннього випуску була і відсутність кулемета, але на більш пізніх машинах це було виправлено, причому кулемет був розміщений в спареній з гарматою установці — дуже незвичайне рішення для японських танків, навіть на пізніх зразках яких зберігалася установка кулемета в кормі башти, незважаючи на продемонстровану на практиці невдалість такого рішення.

Оцінка бойового застосування

Під час Другої світової японці порівняно успішно використовували свої малі танки, збираючи їх в окремі роти та окремі взводи штабного резерву, призначалися для розвідки, а під час війни і як зв'язкові машини, через недостатньо налагодженої у військах системи зв'язку. Також танк надходив у роти бронеавтомобілів у складі кавалерійських та піхотних частин. Крім своїх основних завдань, порівняно потужне озброєння (це був найлегший серійний танк з 37-мм гарматою у світі, інші танки схожої маси були озброєні лише кулеметами, в найкращому випадку — 20-мм гарматами) у поєднанні з непоганою для свого класу захистом та високою прохідністю, дозволяли часом достатньо ефективно використовувати «Те-Ке» для підтримки піхоти в місцевості, недоступній для більш важких машин.

Тим не менше, «Те-Ке» в боях опинявся слабшим більшості танків противника, за винятком хіба що англійських танкеток; втім, деякі з них, озброєні 12,7-мм кулеметами, цілком могли пробити броню «Те-Ке» бронебійною кулею. Навіть проти легкого танка M3 «Стюарт» застаріла 37-мм гармата була малоефективна, тоді як бронювання «Те-Ке» здатне було захистити його повністю лише від куль гвинтівкового калібру.

Аналоги

По масі «Те-Ке» займав проміжне положення між більшістю танкеток та легкими танками. Найбільш близькими аналогами його можна вважати британські легкі танки/танкетки Mk VI, радянський легкий танк Т-40 та французький легкий AMR 33. Всі вони, володіючи приблизно однаковим з «Те-Ке» протикулевим бронюванням, значно поступалися йому в озброєнні, на Т-40 складався з 12,7-мм кулемета або 20-мм гармати, на Mk VI з 12,7-мм кулемета, а на AMR 33 і зовсім з 7,5-мм кулемета. Проте всі вони перевершували «Те-Ке» в рухливості, хоча це і не було серйозним недоліком «Те-Ке» з урахуванням характеру місцевості на тихоокеанському театрі воєнних дій.

Де можна побачити

Те-Ке в голландському музеї

До нашого часу в музеях збереглося кілька примірників «Те-Ке».

• Росія — Музей бронетанкового озброєння та техніки в підмосковній Кубинці.
• Нідерланди — Музей Королівської армії в Делфті. Цей «Те-Ке» був після капітуляції Японії захоплений індонезійцями, а в 1947 р. був відбитий у них голландськими військами.
• США — музей Паттона в Форт-Нокс.
• Австралія — Мельбурнський танковий музей.
• Два «Те-Ке», на острові Чуук (Палау) та Новій Гвінеї, обидва знаходяться на відкритому повітрі і в поганому стані.

Література

• П. Н. Сергєєв. Танки Японії у Другій світовій війні. — Кіров, 2000.
• С. Л. Федосєєв. Бронетанкова техніка Японії 1939—1945. — М. : Моделіст-конструктор, 1995. — 36 с. — (Бронеколлекция № 3/1995)
• IJA Lieutenant-General (Retd) T. Hara. Japanese light tanks, cars and tankettes. — 1973. — (AFV/Weapons Profiles, № 54)
• Leland S. Ness. Jane’s World War II Tanks and Fighting Vehicles: The Complete Guide. — ISBN 0-00711-228-9.

Посилання

• Japan's Type 97 Te-Ke. World War II Vehicles (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 28 жовтня 2013.
• Type 97 Tankette «Te-Ke». IJA Page (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 28 жовтня 2013.