Томас Ферфакс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Ферфакс, 3-й лорд Ферфакс із Камерона
Thomas Fairfax, 3rd Lord Fairfax of Cameron
ПрізвиськоЧорний Том
Народження27 січня 1612(1612-01-27)
Йоркшир, Королівство Англія
Смерть12 листопада 1671(1671-11-12) (59 років)
Йоркшир, Королівство Англія
ПохованняПівнічний Йоркшир
Країна Королівство Англія
Вид збройних силСухопутні війська
Освітаколедж Святого Іоаннаd і Tadcaster Grammar Schoold
Роки служби1642-1650
ЗванняЛорд-генерал
КомандуванняПарламентська армія
Війни / битвиАнглійська громадянська війна: Битва під Марстон-Муром, Битва під Несбі (1645)
Титулбарон
ДітиMary Villiers, Duchess of Buckinghamd[1] і Elizabeth Fairfaxd[2]
Автограф
CMNS: Томас Ферфакс у Вікісховищі

Томас Ферфакс, 3-й лорд Ферфакс із Камерона (англ. Thomas Fairfax, 3rd Lord Fairfax of Cameron; 17 (27) січня 1612, Дентон-Холл, Дентон, графство Йоркшир, Королівство Англія — 12 (22) листопада 1671, монастир Епплтон, графство Йоркшир, Королівство Англія) — лорд, англійський полководець і політичний діяч. Під час Англійської громадянської війни був головнокомандувачем парламентської армії.

Життя до громадянської війни

[ред. | ред. код]

Старший син Фердинандо Ферфакса, 2-го лорда Ферфакса з Камерона. За темний колір волосся отримав прізвисько «Чорнмй Том»[3]. Закінчив коледж Святого Джона в Кембриджі та коледж в Грейсс-Інн (1626-1628). Потім Ферфакс добровольцем брав участь у Вісімдесятилітній війні на боці нідерландських протестантів. У 1639-1640 роках як капітан йоркширських драгунів брав участь у Єпископських війнах, за бойові заслуги був посвячений королем у лицарі.

З початком протистояння між королем і парламентом сер Томас, як і його батько, підтримали парламент бо вважали за необхідне обмежити влади монарха.

Громадянська війна

[ред. | ред. код]

У 1642 році після початку громадянської війни Ферфакс-старший був призначений командувачем парламентських військ на Півночі Англії а його син Томас став генерал-лейтенантом у його війську[4]. У 1643 році Томас Ферфакс був розбитий роялістами у битві при Сікфорт-Мор[5].

Навесні 1644 року армія Ферфакса взяла роялістів в Йорку, після чого король направив на деблокаду міста значні сили які були зупинені Ферфаксом біля Марстон-Муру. Ферфакс особливо відзначився під час битви при Марстон-Мурі 2 липня 1644 року, генерал особисто водив війська в атаку і був важко поранений. Хід битви на користь парламентського війська вирішила кіннота Олівера Кромвеля. Після цієї битви «круглоголові» взяли Йорк.

Після того як парламент звільнив графа Ессекса з посади головнокомандувача Томас Ферфакс очолив парламентську армію. 14 червня 1645 року парламентська армія під командуванням Ферфакса і Кромвеля розгромила роялістів у битві при Нейзбі, після чого Карл I втратив останні боєздатні війська. У січні 1647 року шотландці видали Ферфаксу короля[6].

Ферфакс був непоганим воєначальником, але був невдалим політиком. Генерал намагався не втручатися в політичну боротьбу і намагався виступати посередником в конфліктах між різними політичними угрупованнями всередині парламенту. Ферфакс не перешкоджав росту політичного впливу Олівера Кромвеля. У 1648 році Ферфакс брав участь у війні з шотландцями.

Кромвель призначив Ферфакса головою суддів які судили Карла I, але Ферфакс відмовився брати участь у засудженні короля до страти і не з'явився на суд.

Із 1649 року Ферфакс був членом парламенту. В тому ж році придушив повстання левеллерів.

У відставці

[ред. | ред. код]

У 1650 році Ферфакс, не згодний з політикою Кромвеля, подав у відставку і виїхав у власний маєток. У 1651—1660 роках був лордом острова Мен, але це був скоріше почесний титул, що надавав чималий статок. У 1654 році був обраний до першого парламенту Кромвеля.

У 1659 році перейшов на бік монархістів і підтримав Карла II. За його правління був депутатом парламенту. Любив поезію і мистецтво, написав мемуари.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Kindred Britain
  2. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Cotterill, Anne (2004), Digressive voices in early modern English literature, Oxford University Press, p. 110, ISBN 978-0-19-926117-8.
  4. ↑ Fairfax, Thomas (1612-1671). Dictionary of National Biography, 1885-1900. Т. Volume 18. Процитовано 19 листопада 2022.
  5. ↑ Cooke, David (1 січня 2004). The Civil War in Yorkshire: Fairfax Versus Newcastle (англ.). Casemate Publishers. ISBN 978-1-84415-076-2.
  6. ↑ Fairfax of Cameron, Thomas Fairfax, 3rd Baron. 1911 Encyclopædia Britannica. Т. Volume 10. Процитовано 19 листопада 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Cotterill, Anne (2004), Digressive voices in early modern English literature, Oxford University Press, p. 110, ISBN 978-0-19-926117-8
  • Gibbs, M. A. (1938), The Lord General: A life of Thomas Fairfax, Drummond
  • Helms, M. W.; Cruickshanks, Eveline (1983), "Fairfax, Thomas, 3rd Lord Fairfax of Cameron [S] (1612–71), of Nun Appleton, Yorks.", in Henning, B. D. (ed.), The History of Parliament: the House of Commons 1660–1690, Boydell and Brewer
  • Hopper, Andrew (2007), Black Tom: Sir Thomas Fairfax and the English Revolution (illustrated ed.), Manchester University Press, pp. 174, ISBN 9780719071096
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Томас_Ферфакс