Очікує на перевірку

Уда Беньяміна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уда Беньяміна
фр. Uda Benyamina
Уда Беньяміна, 2017
Дата народження30 листопада 1980(1980-11-30) (43 роки)
Місце народженняВірі-Шатійон, Ессонн, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисерка, сценаристка
Роки активності2006наш час
Член уCollectif 50/50d[1]
IMDbID 3997700
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Золота камера (2016), Сезар (2017)
Уда Беньяміна у Вікісховищі

Уда Беньяміна (фр. Uda Benyamina; нар. 30 листопада 1980, Вірі-Шатійон, Ессонн, Франція) — французька кінорежисерка і сценаристка марокканського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Уда Беньяміна народилася 30 листопада 1980 року в місті Вірі-Шатійон, департамент Ессонн у Франції. Вона не закінчила середню школу, пішла вчитися на перукаря, але потім таки вирішила здобувати вищу освіту. Навчалася в регіональній акторській школі Канн (фр. L'école régionale d'acteurs de Cannes, ERAC)[2], потім в Мінській академії в Білорусі та Акторській студії в Нью-Йорку.

У кіно дебютувала в 2006 році, знявши дев'ять короткометражних фільмів, які були відзначені низкою фестивальних нагород та демонструвалися на телебаченні (Canal+, France 2, Direct 8, TV5 Monde)[3].

Перша повнометражна стрічка Уди Беньяміни — «Божественні», — яка вийшла на екрани у 2016 році, розповідає про двох подруг Дунію та Маймуну, які мріють про гроші та владу, живучи в іммігрантському передмісті Парижа. Фільм був представлений в програмі Двотижневик режисерів на 69-му Каннському міжнародному кінофестивалі у 2016 році та здобув нагороду Золота камера за найкращий дебютний фільм. У 2017 році фільм було номіновано у семи категоріях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу[4]. Фільм отримав три нагороди, зокрема як найкращий дебютний фільм[5].

у 2005 році Уда Беньяміна брала участь в заснуванні організації «1000 облич», майстерні, що мала на меті демократизацію кіно. Акторок для фільму «Божественні» Уда також знайшла через «1000 облич»[2][6][3].

У вересні 2016 року Уда Беньяміна була нагороджена французьким орденом Мистецтв та літератури (кавалер)[7].

У 2017 році вона зняла свій другий повнометражний фільм "Для Асії"[8] — історію кохання між алжирським бійцем НФО та американською репортеркою, одночасно працюючи по той бік Атлантики над пілотним фільмом для американського серіалу "Розкажи мені свої секрети"[9] для телеканалу TNT, про трьох стражденних героїв: Емму, яка зустрічалася зі злочинцем, Джона, серійного вбивцю, який шукає спокути, та Мері, матір, яка відчайдушно шукає зниклу доньку. Режисерка посіла перше місце у списку найгарячіших жінок-режисерів 2018 року за версією голлівудських продюсерів та найбільших студій The Alice Initiative.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
2006 к/м Paris vs Banlieue Так
2006 к/м Taxiphone Francaoui Так
2006 к/м Le clou en chasse un autre Так
2008 к/м Ma poubelle géante Так
2011 к/м Дорогою в рай Sur la route du paradis Так Так
2016 Божественні Divines Так Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Уди Беньяміни[10]
Рік Категорія Фільм Результат Дж
Дубайський міжнародний кінофестиваль
2011 Muhr Arab Award за найкращий короткометражний фільм Дорогою в рай Перемога
Приз ФІПРЕССІ за найкращий короткометражний фільм Перемога
Арабський кінофестиваль (США)
2014 Найкращий художній фільм Дорогою в рай Перемога
Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль
2016 Золота камера Уда Беньяміна Перемога [11]
Премія товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) — Спеціальна згадка Божественні Перемога
Queer Palm Божественні Номінація
Мюнхенський кінофестиваль
2016 Нагорода CineVision за найкращий фільм режисера-новачка Божественні Перемога [12]
Премія Американського інституту кіномистецтва
2016 Приз аудиторії — Нові автори Уда Беньяміна Перемога
Приз аудиторії — Прорив Перемога
Кришталевий глобус
2016 Найкращий фільм Божественні Номінація
Премія «Люм'єр»
2017 Найкращий дебютний фільм Божественні Перемога [13][14]
Премія «Сезар»
2017 Найкращий фільм Божественні Номінація [4]
Найкращий дебютний фільм Перемога
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий оригінальний сценарій Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://collectif5050.com/les-signataires
  2. а б Gallot, 2016, Libération.
  3. а б Rédaction LP, 2013, Le Parisien.
  4. а б Fabien Lemercier. 11 nominations aux César pour Elle et Frantz. Cineuropa (фр) . 25.01.2017. Процитовано 25.01.2017.
  5. César 2017 : Isabelle Huppert, Gaspard Ulliel... le palmarès de la 42e cérémonie. RTL.fr (фр) . 25.02.2017. Процитовано 25.02.2017.
  6. Charnet, 2016, Le Monde.
  7. Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres septembre 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. Après Divines, Houda Benyamina prépare For Assia, une histoire d’amour sur fond de guerre d’Algérie. Konbini - Musique, cinéma, sport, food, news : le meilleur de la pop culture (фр.). 16 лютого 2017. Процитовано 22 березня 2023.
  9. Otterson, Joe (15 лютого 2018). ‘Deadlier Than the Male’ Starring Lily Rabe Ordered to Series at TNT. Variety (амер.). Процитовано 22 березня 2023.
  10. Нагороди та номінації Уди Беньяміни на сайті IMDb (англ.)
  11. Divines | Houda Benyamina | La Quinzaine des Réalisateurs [Архівовано 2017-04-01 у Wayback Machine.]. Дата доступу 16.01.2017
  12. Leo Barraclough (3 липня 2016). Asghar Farhadi’s ‘The Salesman’ Triumphs at Munich Film Festival. Variety.
  13. Nominations aux Lumières 2017. Ciné+. 16 грудня 2016. Процитовано 4 січня 2017.
  14. Cérémonie des Lumières 2017 - Le palmarès. Ciné+. 30 січня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Rédaction LP. Cinéma : les 1000 visages d'Uda Benyamina // Le Parisien. — 2013. — Livr. 12 (janvier).
  • Agathe Charnet. Les grandes écoles de théâtre à l’heure d’une plus grande diversité. — 2016. — Livr. 16 (mai).
  • Clémentine Gallot. Houda Benyamina, amazone urbaine // Libération. — 2016. — Livr. 20 (mai).

Посилання

[ред. | ред. код]