Усиновлення повнолітніх
Усиновлення або удочеріння повнолітніх — форма усиновлення між двома або більше повнолітніми особами з метою передачі прав на спадщину та/або батьківства. Усиновлення повнолітніми може бути здійснено з різних причин, зокрема: для встановлення права спадкування без заповіту;[1] для офіційного оформлення стосунків між вітчимом і прийомною дитиною або прийомним батьком і прийомною дитиною; або відновити початкові правові відносини між дорослими усиновленими та їхніми біологічними родинами.[2]
У Японії усиновлення повнолітніми може використовуватися для того, щоб сприяти продовженню сімейного бізнесу. Ця форма усиновлення відома як mukoyōshi («усиновлення зятя»).[3] У деяких юрисдикціях одностатеві пари також можуть використовувати усиновлення повнолітніми для встановлення права спадкування.[4]
Залежно від законів юрисдикції, усиновлення повнолітніми може бути недоступним як юридичний варіант. У Сполученому Королівстві можна усиновлювати лише дітей. У Законі про усиновлення та дітей (2002 р.) зазначено: «Заяву про наказ про усиновлення можна подати, лише якщо особа, яку усиновлюють, не досягла 18 років на дату подання заяви».[5]
У місцях, де існує усиновлення повнолітніх, воно може передати або не передати батьківство на додаток до прав спадкування. Наприклад, у Колорадо можна усиновити дорослу особу віком від 21 року з метою успадкування, але на батьківство це не вплине.[6] Однак при усиновленні особи віком від 18 до 20 років (включно) переходять як спадкові права, так і спадкові права.[7] У країнах, де одностатеві пари не отримали такого ж правового захисту, як гетеросексуальні пари, усиновлення дорослого партнера використовувалося для забезпечення передачі майна партнеру, який залишився живим, після смерти.[8][9][10]
Протягом 80-х і 90-х років, за відсутності визнання одностатевих шлюбів, усиновлення дорослих було способом, який використовувався деякими особами, які віддавали перевагу одній статі, щоб дозволити своєму партнеру успадкувати їхні маєтки.[11] Проте цей процес включав заплутаний процес спочатку позбутися офіційних стосунків між усиновленим і його/її біологічними батьками, а потім подати заяву на усиновлення дорослою особою, де його/її партнер буде усиновлювачем. У книзі 2010 року «Рівність для одностатевих пар: юридичне визнання одностатевих партнерств у Європі та Сполучених Штатах» автор Юваль Мерін назвав усиновлення дорослих одностатевих пар «проблематичним» і зазначив, що воно не набуло популярності як засіб «обійти неможливість одностатевих шлюбів» на той час у США.[12]
- ↑ Ratliff, S. (2011). Adult Adoption: Intestate Succession and Class Gifts under the Uniform Probate Code (PDF). Northwestern University Law Review. 105.
- ↑ Healing Families Dismembered By Adoption.
- ↑ Keeping it in the family: Family firms adopt an unusual approach to remain competitive. The Economist. 1 грудня 2012. Процитовано 10 вересня 2015.
- ↑ Jacobs, Deborah L. (20 травня 2009). Adult Adoption a High-Stakes Means to an Inheritance. The New York Times. с. Your Money, Estate Planning.
- ↑ Adoption and Children Act 2002. legislation.gov.uk. с. Section 49 (4).
- ↑ Article 1 Adoption - Adults, Section 14-1-101 "Adoption of Adults". Domestic Matters. Colorado Revised Statutes. Т. Title 14. с. 1.
{{cite book}}:|archive-url=вимагає|url=(довідка) - ↑ Article 5 Relinquishment and Adoption, Part 2 Adoption, Section 19-5-201 "Who May be Adopted". Children's Code. Colorado Revised Statutes. Т. Title 19. с. 301.
- ↑ Adoption gave gay Fox Chapel couple legal stature; now it disallows them marriage. Pittsburgh Post-Gazette (англ.). Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Green, Elon (19 жовтня 2015). The Lost History of Gay Adult Adoption. The New York Times. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Maree, Claire. Sexual citizenship at the intersections of patriarchy and heteronormativity Same-sex partnerships and the koseki (PDF). University of Melbourne. с. 194. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Green, Elon (19 жовтня 2015). The Lost History of Gay Adult Adoption. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 жовтня 2021.
- ↑ Merin, Yuval (2010). Equality for Same-Sex Couples: The Legal Recognition of Gay Partnerships in Europe and the United States (англ.). University of Chicago Press. с. 196. ISBN 978-0-226-52033-9. Процитовано 8 травня 2020.