Феримолібдит
| Феримолібдит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Fmyb[2] |
| Хімічна формула | Fe³⁺₂(Mo⁶⁺O₄)₃·7H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 7.GB.30[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | залізо(III)d[4], молібдати[4] |
 Феримолібдит у Вікісховищі | |
Феримолібдит (рос. ферримолибдит; англ. ferrimolybdite; нім. Ferri-Molybdit m) — мінерал, водний молібдат окисного заліза шаруватої будови.
Від фери… і назви мінералу молібдиту (П. П. Пилипенко, 1914).
Синоніми: вохра свинцева водна.
Хімічна формула: Fe23+[MoO4]3•8H2O.
Містить (%): Fe2O3 — 22,01; MoO3 — 59,42; H2O — 18,57.
Сингонія ромбічна. Форми виділення: зернисті лускуваті кірки, рідше — волокнисті або лускуваті кристали. Спайність ясна по (001). Густина 4,0-4,5. Твердість 1-2. Колір сірчано-жовтий. Продукт вивітрювання молібденіту. Зустрічається в зонах окиснення рудних родовищ в асоціації з молібденітом, іноді лімонітом.
Основні знахідки: Берґгісхюбель і Альтенберґ (Саксонія, ФРН), Півд. Тіроль (Італія), Швеція, Нуммердаль (Норвегія), Буена-Віста (шт.Невада, США). Рідкісний.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Феримолібдит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Феримолібдит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
