Ґольдельман Соломон Ізраїлевич
| Соломон Ґольдельман | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Хаїм-Шолом Срульович |
| Народився | 5 грудня 1885 Сороки, Бессарабська губернія, нині Молдова |
| Помер | 3 січня 1974 (88 років) Єрусалим, Ізраїль |
| Громадянство |  Російська імперія.svg){kind=small} УНР Ізраїль |
| Національність | єврей |
| Діяльність | журналіст, економіст, соціолог |
| Галузь | історія, політологія і економіка |
| Alma mater | Київський комерційний інститут |
| Знання мов | їдиш і українська[1] |
| У шлюбі з | Маріам Афонівна Ґольдельман |
Соломо́н Ізраї́левич Ґольдельма́н (псевд.: Золотаренко, Шалом Кишиневер; 5 грудня 1885, Сороки, Бессарабська губернія, нині Молдова — 3 січня 1974, Єрусалим) — визначний діяч української єврейської громади, вчений-економіст. Дійсний член УВАН (1964).
Соломон Ґольдельман народився 5 грудня 1885 року в м. Сороки Бессарабської губернії. З 1901 року працював у керченській газеті «Західний кур'єр» (публікувався під псевдонімом «Сіг» — від перших літер імені, по батькові та прізвища), спеціалізувався на театральній критиці.
З 1905 року член єврейської партії Поалей-Ціон. За ініціативою Ґольдельмана Поалей-Ціон першою з неукраїнських партій визнала Центральну Раду. Закінчив Київський комерційний інститут (Вище комерційне училище, 1907—1913) у 1912 році. Викладав у ньому до 1915 року[2]. З 1915 року Ґольдельман розпочав працювати секретарем Обласного комітету в Києві, який було створено з метою перегляду міжнародних торговельних угод. Комітет співпрацював з тогочасними виданнями, що переймалися економічними питаннями. На цій посаді Ґольдельман пропрацював до 1917 року.
У 1917 році був призначений Тимчасовим урядом завідувачем українського відділу міністерства праці (цей відділ охоплював шість губерній України). 7 листопада 1917 року, на закритому засіданні Малої Ради, Ґольдельмана було обрано до складу Крайового комітету охорони революції в Україні.
У 1917–1918 входив до складу Української Центральної Ради від Поалей-Ціон, з жовтня 1917 року — гласний Київської повітової народної ради. За Української Держави мешкав в Одесі. Був головним редактором одеської газети мовою їдиш «Унзер лебн» («Наше життя»), речника Поалей-Ціон. У ці роки друкувався українською мовою під псевдонімом «С. Золотаренко» (дослівний переклад прізвища Ґольдельман).
До призначення 26 грудня 1918 року міністром жидівських справ[3] А.Ревуцького, Ґольдельман виконував обов'язки секретаря з національних питань, за його пропозицією Директорія 10 грудня 1918 ухвалила постанову про відновлення національно-персональної автономії для національних меншин. У 1919 — товариш (заступник) міністра торгівлі й промисловості, згодом — товариш міністра праці в уряді Директорії, очолюваному українським соціал-демократом Володимиром Чехівським. Ґольдельман представляв Україну на першій міжнародній конференції, скликаній Міжнародним Бюром праці, яку було присвячено проблемам законодавства й регулювання праці на міжнародній арені[4].
На початку 1919 року, разом з урядом Володимира Чехівського, Ґольдельман йде у відставку. У квітні 1919 року Ґольдельман працює в уряді Бориса Мартоса, спочатку як експерт з питань праці та торгівлі, згодом — товариш (заступник) міністра праці в уряді Ісаака Мазепи. У 1920 році Ґольдельман подав у відставку у зв'язку з поступками, зробленими представниками УНР на переговорах з Польщею (відмова від Західної України).
У 1920 році Ґольдельман через Польщу виїхав до Австрії. Перебуваючи у Відні, Ґольдельман написав та видав книги, присвячені єврейській політиці в Україні: «Жидівська національна автономія в Україні. 1917—1920» та «Листи жидівського соціял-демократа про Україну. Матеріали до історії українсько-жидівських відносин за часів революції»[5].
З 1922 року Ґольдельман перебував на еміграції у Чехословаччині. Викладав в Українській Господарській Академії у Подебрадах під Прагою (з 1925 — професор) та Українському Технічно-Господарському Інституті, де викладає «Економію промисловості» та «Міжнародна економічна політика». У 1922 році був членом редакції часопису «Нова Україна».
У 1930-х рр. Ґольдельман перейшов до активної сіоністської діяльності, організував у Празі «Інститут сіоністської освіти», який пізніше був перетворений на Вищу сіоністську школу (проіснувала до 1938 р.). Закликав радянських євреїв не піддаватися на пропаганду стосовно єврейського майбутнього у СРСР, зокрема переселення до Біробіджану або влаштування сільськогосподарських колоній на півдні України чи в Криму. Ґольдельман виступав проти британської політики обмеження алії.
У 1939 році Прагу окуповано німецькими військами. Тому у серпні 1939 року Ґольдельман з дружиною Маріам Афонівною змушений був виїхати до Палестини. Жив у Хайфі, потім оселився в Єрусалимі. Тут Ґольдельман організував Заочний Інститут сіоністської освіти (1940–1960), де читав лекції, зокрема про євреїв СРСР, у яких твердив, що єдине розв'язання єврейської проблеми — виїзд до Палестини (згодом Ізраїлю). Водночас активно листувався з українською еміграцією, брав участь у періодичних українських виданнях, критикував антисемітизм в УРСР та українських колах за кордоном. У 1950-х роках Ґольдельман був одним з організаторів Ліги боротьби проти релігійного примусу в Ізраїлі.
Ґольдельман помер 3 січня 1974 року в Єрусалимі.
Автор праць з економіки та національно-етнічних проблем, серед яких «Листи про Україну. Матеріали до історії українсько-єврейських відносин за часів революції» (1921), «Населення і комуністична партія в радянській Україні у національному і соціальному розрізі», «Жидівська національна автономія в Україні 1917–1920 рр.» (Мюнхен, 1963) та ін.
- Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Жидівська національна автономія в Україні. 1917—1920» [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Спомини з моєї української доби. УТГУ. 1932—1952». Нью-Йорк, 1962
- Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Чому серед жидівських робітників багато є большевиків». Кам'янець, 1919
- Соломон Ґольдельман. «Нарис по теорії акційного підприємства»
- Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Листи жидівського соціял-демократа про Україну. Матеріали до історії українсько-жидівських відносин за часів революції». Відень, 1921; перевид. — 1964 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Міжнародня економічна політика», Подєбради, 1926
- Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Населення і комуністична партія на радянській Україні у національному та соціяльному розрізі», Подєбради, 1930
- Гриневич В. А. Гольдельман Соломон Ізраїлевич [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 152. — ISBN 966-00-0405-2.
- А. І. Жуковський. Ґольдельман Соломон Ізраїльович [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Довгаль С. 75-ті роковини професора Соломона Ґольдельмана // Вільна Україна. 1961. Зб. 29;
- Сидоренко Н. Гольдельман Соломон (Симон) Ізраїлевич // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11;
- Дзюба І. Правдиве свідчення Соломона Гольдельмана // Дзюба І. Україна в пошуках нової ідентичності. К., 2006.
- Дорошенко Д. Історія України, 1917—1923. — Т. І. Доба Центральної Ради. — К., 2002. — С. 102, 128, 197.
- Листування проф. д-ра С. І. Ґольдельмана з інж. Л. Биковським (1952—1973) / архівні матеріяли упорядкував Лев Биковський. Український суходоловий інститут. Денвер, Колорадо. 1981.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Павло Гай-Нижник. Соломон Ґольдельман (Нарис життєвого шляху політика-сіоніста, державного діяча УНР і дослідника українського єврейства) // Десятые запорожские еврейские чтения. — Запорожье, 2006. — С.419-423.
- ↑ Державний устрій Української Держави в 1917 — 20 pp. [Архівовано 8 січня 2019 у Wayback Machine.] Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Довгаль С. 75-ті роковини професора Соломона Ґольдельмана // Вільна Україна (Детройт). — 1961. — Ч.29. — С. 75-79.
- ↑ Соломон Ізраїлевич Ґольдельман. «Листи жидівського соціял-демократа про Україну. Матеріали до історії українсько-жидівських відносин за часів революції». Відень, 1921; перевид. — 1964 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2015.
- Ґольдельман Соломон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Довідник з історії України [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Гольдельман Шалом // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Биковський Л. Соломон Ізраїльович Ґольдельман (1885—1974) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
