99-та стрілецька дивізія (1-ше формування)
| 99-та Червонопрапорна стрілецька дивізія | |
|---|---|
| рос. 99-я Краснознаменная стрелковая дивизия | |
| На службі | квітень 1924—квітень 1943 |
| Країна |  СРСР |
| Належність | .svg){kind=small} Червона армія |
| Вид | сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| У складі | 13-й стрілецький корпус |
| Війни/битви | Вторгнення СРСР до Польщі Німецько-радянська війна Битва під Уманню |
| Нагороди |  |
| Розформовано | квітень 1943 року (переформована у 88-у гвардійську стрілецьку дивізію) |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Власов А. А. |
99-та стрілецька дивізія (99-та сд) — військове формування Збройних Сил СРСР, що брало участь в Німецько-радянській війні.
У жовтні 1923 року частина особового складу 130-го Богунського стрілецького полку 44-ї стрілецької дивізії була виділена для формування 130-го територіального полку. В кінці жовтня 130-й територіальний стрілецький полк відбув у новий район розквартирування — Монастирище, Липовець[1].
Формування 99-ї стрілецької дивізії, як територіальної, розпочалося у квітні 1924 року в м. Черкаси Української Радянської Соціалістичної Республіки в Українському військовому окрузі на базі 44-ї Київської сд[2][3][4].
В цей час командиром дивізії був тридцятирічний польський робочий Казимир Францевич Квятек.[1].
У 1925 році входила до складу 17-го стрілецького корпусу, який складався з 3-ї, 23-ї, 24-ї, 96 і 99-ї стрілецьких дивізій[2].
Влітку 1926 року, коли полкова школа 295-го стрілецького полку стояла в таборах, до курсантів приїхав командир 17-го стрілецького корпусу, до складу якого входила 99-таа сд, відомий герой громадянської війни Яніс Фріцович Фабриціус. Він виступив перед червоноармійцями, перевірив проведення занять, познайомився з побутом[1].
У 1926 році до складу дивізії входили:
- управління дивізії
- 295-й Дніпровський стрілецький полк[3]
- 296-й Шевченківський стрілецький полк[3]
- 297-й Уманський стрілецький полк[3]
В 1931 році управління 99-ї дивізії містилося в м. Черкаси[3]. До складу дивізії входили:
- управління
- 295-й полк, в м. Черкаси[3]
- 296-й полк, в м. Сміла[3]
- 297-й полк, в м. Умань[3]
- 99-й легкий артилерійський полк, в м. Жмеринка[2][3]
Склад стрілецького полку:
- штаб
- 1,2,3-й стрілецькі батальйони[2]
- батарея полкової артилерії[2]
- підрозділи обслуги
У 1931 році 99-та стрілецька дивізія переведена на кадровий принцип комплектування і навчання особового складу[3].
17 травня 1935 року Український військовий округ поділено на Київський військовий округ (КВО) і Харківський військовий округ (ХВО). 99-та стрілецька дивізія 17-го стрілецького корпусу увійшла до складу КВО[2].
1 липня 1935 99-та сд (змішана) 17-го ск дислокувалася в наступних гарнізонах[5][6]:
- гарнізон м. Умань: управління дивізії; дивізійні частини: 99-й артполк та інші; 297-й стрілецький полк
- гарнізон м. Вапнярка: 296-й Шевченківський стрілецький полк
- гарнізон м. Могилів-Подільський: 295-й Дніпровський стрілецький полк
12 — 17 вересня 99-та сд 17-го ск брала участь в окружних тактичних навчаннях Київського військового округу — Київських маневрах. Війська, що брали участь у маневрах, мали умовне позначення — «сині» і «червоні». Народний комісар оборони СРСР К. Є. Ворошилов оголосив подяку всім командирам, політпрацівникам і червоноармійцям, які брали участь у маневрах[2].
26 липня 1938 року рішенням Головної Військової ради Червоної Армії Київський військовий округ перетворено в Київський Особливий військовий округ і в ньому створено армійські групи[2].
З 17 вересня 1939 року дивізія брала участь у вторгненні СРСР до Польщі у складі 13-го стрілецького корпусу Кам'янець-Подільської армійської групи 12-ї армії Українського фронту[3][4].
20 вересня Кам'янець-Подільська армійська група перейменована в Південну армійську групу. Війська продовжували виконувати поставлені завдання[7].
28 вересня 12-та армія розділена на 12-ту армію і Кавалерійську армійську групу[7].
29 вересня 1939 року 99-та стрілецька дивізія увійшла в місто Перемишль[3].
2 жовтня 1939 року входила до складу 17-го стрілецького корпусу 6-ї армії Українського фронту[4][7].
Хороша підготовка дивізії була відмічена в Директиві Наркомату Оборони: ДИРЕКТИВА О ЗАДАЧАХ ОГНЕВОЙ ПОДГОТОВКИ ВОЕННЫХ ОКРУГОВ, ОБЪЕДИНЕНИЙ, СОЕДИНЕНИЙ, ЧАСТЕЙ НА ЛЕТНИЙ ПЕРИОД 1941 ГОДА N 34678 17 мая 1941 г. В результате поверки хода боевой подготовки, произведенной Наркоматом обороны и округами… Из проверенных соединений в лучшую сторону выделяются: в КОВО — 99 сд[3].
З травня 1941 року дивізія перебувала відповідно до штату № 04/100. З 20 травня отримувала приписний склад у кількості 1 900 чол.[3].
Увечері 22 червня 1941 року дивізія в складі 8-го стрілецького корпусу 26-ї армії Південно-Західного фронту (ПЗФ) висунулася до радянсько-німецького кордону. Командир дивізії полковник Н. В. Дементьєв[2][3].
23 червня на світанку зведений загін 92-го прикордонного загону НКВС, народні ополченці і частини дивізії беруть участь у контрнаступі на місто Перемишль, захоплений німецькою 101-ю легкою піхотною дивізією 22 червня, в результаті чого правобережна радянська частина міста була відбита у противника, а кордон — відновлений[2][3].
27 червня дивізія залишила Перемишль і відійшла на Нижанковичі, Рудня, Комарне, Миколаїв, Вінниця[3]. 22 липня 1941 року за перші успішні бої на кордоні під містом Перемишлем нагороджена орденом Червоного Прапора[3]. 99-та стрілецька дивізія стала першим радянським з'єднанням, яке нагороджено орденом в роки Німецько-радянської війни[8].
В кінці липня — на початку серпня 99-та стрілецька дивізія бере участь в битві під Уманню, де велика частина особового складу дивізії загинула або потрапила в полон. Організовано вийшли з оточення артилерійські полки, зенітний дивізіон, зв'язківці, саперний батальйон. Всього з Уманського котла вийшло близько 2-х тисяч бійців, при цьому вдалося зберегти прапори дивізії і полків[3][4].
У травні 1942 року дивізія потрапила в оточення під Барвінковим, з якого вийшли 1 067 чоловік особового складу[3].
8 — 15 червня 1942 року дивізія була виведена зі складу Південного фронту і з району Редьковські Піски спрямована на доукомплектування у Балашов до складу 6-ї резервної армії[3].
З 10 липня 1942 року дивізія була передана до складу 8-ї резервної армії[3].
Дивізія брала участь у Сталінградській битві[4].
До 10 березня 1943 року дивізія перебувала у складі 62-ї армії, потім була завантажена у військові поїзди на станції Паньшино і вирушила у розпорядження Південно-Західного фронту (станція Дворічна)[3].
18 квітня 1943 року дивізія, за мужність і героїзм особового складу в боротьбі проти німецьких військ удостоєна почесного звання Гвардійська і перетворена в 88-му гвардійську стрілецьку дивізію[3].
| Дата | Фронт (округ) | Армія | Корпус (група) | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 01.07.1941 року | Південно-Західний фронт | 26-та армія | 8-й стрілецький корпус | |
| 01.08.1941 року | Південний фронт | 12-та армія | 13-й стрілецький корпус | - |
| 01.09.1941 року | Південно-Західний фронт | - | - | - |
| 01.10.1941—01.11.1941 року | Південний фронт | 18-та армія | - | - |
| 01.12.1941 року | Південний фронт | - | - | - |
| 01.01.1942—01.03.1942 року | Південний фронт | 37-ма армія | - | - |
| 01.04.1942 року | Південний фронт | 9-та армія | - | - |
| 01.05.1942—01.06.1942 року | Південний фронт | 57-ма армія | - | - |
| 01.07.1942 року | Резерв Ставки Верховного Головнокомандування | 6-та резервна армія | - | - |
| 01.08.1942 року | Резерв Ставки Верховного Головнокомандування | 8-ма резервна армія | - | - |
| 01.09.1942 року | Сталінградський фронт | 66-та армія | - | - |
| 01.10.1942—01.02.1943 року | Донський фронт | 66-та армія | - | - |
| 01.03.1943 року | Резерв Ставки Верховного Головнокомандування | 62-га армія | - | - |
| 01.04.1943 року | Південно-Західний фронт | 62-га армія | - | - |
- 99-та стрілецька дивізія (квітень 1924 — 22 липня 1941)
- 99-та Червонопрапорна стрілецька дивізія (з 22 липня 1941)
- 17-й стрілецький корпус, Український військовий округ (1924 — 16.09.1939)
- 13-й стрілецький корпус, Кам'янець-Подільська армійська група, Український фронт (16 — 20.09.1939)
- 13-й стрілецький корпус, Південна армійська група, Український фронт (20 — 28.09.1939)
- 13-й стрілецький корпус, 12-та армія, Український фронт (28.09 — 10.1939)
- 17-й стрілецький корпус, 6-та армія, Український фронт (на 2.10.1939)
- 8-й стрілецький корпус, 26-та армія, Київський Особливий військовий округ (1939 — 22.06.1941)
- Квятек Казимир Францович (1923—1924)[1][9]
- Малишкін Василь Федорович, полковник (1935—1936)
- Честохвалов Сергій Михайлович, комбриг (30.12.1937 — 21.01.1939)
- Власов Андрій Андрійович, комбриг, з 04.06.1940 генерал-майор (01.1940 — 17.01.1941)[3][4].
- Дементьєв Микола Іванович, полковник (17.01 — 01.07.1941)[3][4].
- Опякін Павло Прокопович, полковник (полонений, втік) (02.07 — 11.08.1941)[3][4].
- Дмітрієв Павло Дмитрович, комбриг (12.08 — 01.09.1941)[3][4].
- Владіміров Володимир Якович, полковник, з 27.01.1943 генерал-майор (02.09.1941 — 18.04.1943)[3][4].
Орден Червоного Прапора. 22 липня 1941 року за перші успішні бої на кордоні під м. Перемишль.
- ↑ а б в г Поплавский С. Г. Товарищи в борьбе. — М.: Воениздат, 1974.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Краснознамённый Киевский. 1979.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Стрелковые дивизии. Справочник дивизий. Дивизии регулярной нумерации № 76-100. 99-я стрелковая дивизия (ф. 1924). 88-я Краснознамённая Запорожская гвардейская стрелковая дивизия // Сайт РККА
- ↑ а б в г д е ж и к л 99-я (ф. 1924 г.) стрелковая дивизия // Сайт «Память»
- ↑ Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Количественный состав. Дислокация по состоянию на 1 июля 1935 года.
- ↑ Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Количественный состав. Распределение сд по округам, данные по штатам и дислокации (1935—1941 гг.)
- ↑ а б в Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. — М.: Вече, 2001. — ISBN 5-7838-0590-4
- ↑ Учительская газета в интернете. Слово в защиту 2-й ударной
- ↑ Сайт РККА. Энциклопедия. Персоналии. Репрессированные военнослужащие Красной Армии. Комдивы
- Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979. Командир корпуса Фабрициус Я. Ф., 1924, — с.59-60. Состав 17-го стрелкового корпуса — с.59-60.
- Военный энциклопедический словарь. М., Военное издательство, 1984. С.189-Германо-польская война 1939; с.525-Освободительные походы 1939—1940;
- Мельтюхов, Михаил Иванович Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. Часть третья. Сентябрь 1939 года. Война с запада — М., 2001. Глава: Советские военные приготовления. (Книга на сайте: http://militera.lib.ru/research/meltyukhov2/index.html [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.])
- Поплавский С. Г. Товарищи в борьбе. — М.:Воениздат, 1974. — 296 стр. Тираж 100000 экз. / Издание 2-е, исправленное и дополненное. Глава вторая. С путевкой Фабрициуса http://militera.lib.ru/memo/russian/poplavsky_sg/02.html [Архівовано 6 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Юрьев С. Е. Закалялась в боях. // На линии огня. Сборник. — Волгоград, Нижне-Волжское книжное издательство, 1989. ISBN 5-7610-0061-X
- Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Справочник дивизий. Дивизии регулярной нумерации № 76-100. 99-я стрелковая дивизия (ф. 1924). 88-я Краснознаменная Запорожская гвардейская стрелковая дивизия.
- Сайт РККА. Энциклопедия. «Дислокация УВО в 1931 году».
- Сайт Память. Воронежский государственный университет. 99-я (ф. 1924 г.) стрелковая дивизия. [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Учительская газета в интернете. Слово в защиту 2-й ударной. [Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Количественный состав. Дислокация по состоянию на 1 июля 1935 года (файл формата PDF, версия от 29.11.2011.)
- Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Количественный состав. Распределения сд по округам, данные по штатам и дислокации (1935—1941 гг.) (файл формата MS Excel, версия от 26.11.2011)
- Сайт РККА. Энциклопедия. Персоналии. Репрессированные военнослужащие Красной Армии. Комдивы, п.65. Квятек Казимир Францевич. [Архівовано 26 грудня 2017 у Wayback Machine.]