Дженнаро Гаттузо
Дженнаро Гаттузо | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Дженнаро Іван Гаттузо | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 9 січня 1978[1][2] (46 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Корильяно-Калабро, Провінція Козенца, Калабрія, Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 177 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 77 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
1990–1995 | «Перуджа» | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дженнаро Гаттузо (італ. Gennaro Gattuso, нар. 9 січня 1978, Корильяно-Калабро) — італійський футбольний тренер і колишній футболіст, опорний півзахисник.
Володар Кубка Італії. Дворазовий чемпіон Італії. Дворазовий володар Суперкубка Італії з футболу. Дворазовий переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Дворазовий володар Суперкубка УЄФА. Клубний чемпіон світу. У складі збірної Італії — чемпіон світу.
Вихованець футбольної школи клубу «Перуджа». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1995 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь лише у 10 матчах чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу шотландського клубу «Рейнджерс», до складу якого 19-річний юнак приєднався 1997 року. Незважаючи на молодий вік, у складі «Рейнджерс» відразу став одним з гравців основного складу. Відіграв за команду з Глазго трохи більше одного сезону.
1998 року повернувся до Італії, уклавши контракт з клубом «Салернітана». Граючи у складі «Салернітани» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.
За рік, у 1999, увагу на молодого непоступливого півзахисника звернули представники «Мілана». Гравець швидко став ключовою фігурою у середній ланці міланської команди, кольори якої захищав понад 10 років.
За цей час виборов титул володаря Кубка Італії, ставав чемпіоном Італії, володарем Суперкубка Італії з футболу, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА (двічі), володарем Суперкубка УЄФА (двічі), клубним чемпіоном світу. Загалом встиг відіграти за «россонері» 330 матчів в національному чемпіонаті.
1995 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 14 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 3 забитими голами.
Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 21 офіційному матчі, забив 1 гол.
2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Наразі провів у формі головної команди країни 73 матчі, забивши 1 гол.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, чемпіонату Європи 2004 року у Португалії, чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, а також чемпіонату світу 2010 року у ПАР.
Гаттузо був призначений ігровим тренером клубу «Сьйон» 25 лютого 2013 року.[3] 27 лютого він здобув першу перемогу як тренер, обігравши «Лозанну» у кубку Швейцарії.[4] 13 травня того ж року Дженнаро було звільнено.[5]
19 червня 2013 року очолив «Палермо»[6]. 25 вересня Гаттузо звільнили, хоча він мав лише шість ігор у чемпіонаті.[7]
5 червня 2014 року очолив грецький «ОФІ».[8] 30 грудня 2014 у зв'язку з нестабільним фінансовим становищем клубу Гаттузо покинув «ОФІ».[9]
Того ж року повернувся на батьківщину, де очолив тренерський штаб «Пізи» з третього дивізіону. По результатах першого ж сезону у клубі вивів його до Серії B.
У травні 2017 року отримав пропозицію повернутися до «Мілана», легендою якого був під час ігрової кар'єри. Працював з молодіжною командою клубу, а 27 листопада того ж року, після звільнення Вінченцо Монтелли, був призначений головним тренером основної команди.
У квітні 2018 року контракт Гаттузо було подовжено до 2021 року, проте вже по завершенні сезону 2018/19, за результатами якого «Мілан» учергове не зміг вибороти право участі у Лізі чемпіонів, фінішувавши у чемпіонаті лише п'ятим, Гаттузо залишив міланський клуб за згодою сторін.
11 грудня 2019 року був призначений головним тренером «Наполі», змінивши на цій посаді свого багаторічного наставника під час виступів у «Мілані» Карло Анчелотті.
З 1 липня 2022 по січень 2023 року був тренером іспанської Валенсії[10].
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
1995-96 | «Перуджа» | B | 2 | 0 | КІ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 2 | 0 |
1996-97 | A | 8 | 0 | КІ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 8 | 0 | |
Усього за «Перуджу» | 10 | 0 | 0 | 0 | — | — | — | — | 10 | 0 | |||||
1997-98 | «Рейнджерс» | ШПЛ | 29 | 3 | КШ+КШЛ | 6+3 | 0 | КУЄФА | 2 | 1 | — | — | — | 40 | 4 |
1998 | ШПЛ | 5 | 0 | КШЛ | 1 | 0 | КУЄФА | 5 | 1 | — | — | — | 11 | 1 | |
Усього за «Рейнджерс» | 34 | 3 | 10 | 0 | 7 | 2 | — | — | 51 | 5 | |||||
1998-99 | «Салернітана» | A | 25 | 0 | — | — | — | — | — | — | — | — | — | 25 | 0 |
1999-00 | «Мілан» | A | 22 | 1 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | — | — | — | 28 | 1 |
2000-01 | A | 24 | 0 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 10 | 0 | — | — | — | 36 | 0 | |
2001-02 | A | 32 | 0 | КІ | 5 | 0 | КУЄФА | 10 | 0 | — | — | — | 47 | 0 | |
2002-03 | A | 25 | 0 | КІ | 3 | 0 | ЛЧ | 14 | 0 | — | — | — | 42 | 0 | |
2003-04 | A | 33 | 1 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 7 | 1 | СІ+СУ+МКК | 1+1+1 | 0 | 45 | 2 | |
2004-05 | A | 32 | 0 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 11 | 0 | СІ | 1 | 0 | 46 | 0 | |
2005-06 | A | 35 | 3 | КІ | 3 | 0 | ЛЧ | 11 | 0 | — | — | — | 49 | 3 | |
2006-07 | A | 30 | 1 | КІ | 4 | 0 | ЛЧ | 13 | 0 | — | — | — | 47 | 1 | |
2007-08 | A | 31 | 1 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СУ+КЧС | 1+2 | 0 | 43 | 1 | |
2008-09 | A | 12 | 0 | КІ | 0 | 0 | КУЄФА | 4 | 1 | — | — | — | 16 | 1 | |
2009-10 | A | 22 | 0 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 1 | 0 | — | — | — | 24 | 0 | |
2010-11 | A | 31 | 2 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | — | — | — | 38 | 2 | |
2011-12 | A | 1 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СІ | 1 | 0 | 2 | 0 | |
Усього за «Мілан» | 330 | 9 | 26 | 0 | 99 | 2 | 8 | 0 | 463 | 11 | |||||
Усього за кар'єру | 399 | 12 | 36 | 0 | 106 | 4 | 8 | 0 | 549 | 16 |
- Гравець
- Чемпіон Італії: 2003-04, 2010-11
- Володар кубка Італії: 2002-03
- Володар Суперкубка Італії: 2004, 2011
- Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2002-03, 2006-07
- Володар Суперкубка УЄФА: 2003, 2007
- Клубний чемпіон світу: 2007
- Чемпіон світу: 2006
- Чемпіон Європи (U-21): 2000
- Тренер
- Володар Кубка Італії: 2019-20
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ BDFA
- ↑ Gennaro Gattuso named player-coach of Swiss club Sion. BBC Sport. 25 лютого 2013. Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2015.(англ.)
- ↑ «Gattuso wins player-manager debut» [Архівовано 29 грудня 2020 у Wayback Machine.]. Football Italia.net. 27 лютого 2013(англ.)
- ↑ Gennaro Gattuso sacked as FC Sion manager. BBC. 13 травня 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 4 листопада 2015.(англ.)
- ↑ È GATTUSO IL NUOVO ALLENATORE, VENERDÌ LA PRESENTAZIONE [GATTUSO THE NEW MANAGER, PRESENTATION ON FRIDAY]. U.S. Città di Palermo. 19 червня 2013. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.(італ.)
- ↑ Gennaro Gattuso fired by Palermo. ESPNFC. 25 вересня 2013. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 4 листопада 2015.(англ.)
- ↑ Wood, Graham (5 червня 2014). World Cup winner Gattuso appointed OFI Crete coach. Reuters. Reuters. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 4 листопада 2015.(англ.)
- ↑ Gattuso si dimette, l’ex milanista lascia la guida dell’Ofi Creta. La Stampa. 30 грудня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.(італ.)
- ↑ Харизматичний екс-одноклубник Шевченка очолив занепалий гранд Іспанії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 9 червня 2022.
- Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 6 березня 2005 у Wayback Machine.] (італ.)
- Статистика виступів на сайті www.legaseriea.it [Архівовано 12 січня 2011 у Wayback Machine.] (італ.)
- Дженнаро Гаттузо: «Теперь моя очередь учить других» [Архівовано 6 листопада 2015 у Wayback Machine.] football.ua (рос.)
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 9 січня
- Народились 1978
- Уродженці Корильяно-Калабро
- Офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Тренери ФК «Палермо»
- Тренери ФК «Мілан»
- Тренери ФК «Наполі»
- Тренери ФК «Валенсія»
- Футболісти на літніх Олімпійських іграх 2000
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2004
- Чемпіони світу з футболу
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2008
- Італійські футболісти
- Гравці збірної Італії з футболу
- Гравці молодіжної збірної Італії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2002
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2006
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2010
- Футболісти «Перуджі»
- Футболісти «Рейнджерс»
- Футболісти «Салернітани»
- Футболісти «Мілана»
- Футболісти «Сьйона»
- Італійські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Шотландії
- Футбольні легіонери у Швейцарії
- Переможці Ліги чемпіонів УЄФА
- Італійські футбольні тренери
- Тренери ФК «Сьйон»
- Тренери ФК ОФІ
- Тренери ФК «Піза»
- Тренери ФК «Олімпік» (Марсель)