Координати: 51°7′41″ пн. ш. 27°40′37″ сх. д. / 51.12806° пн. ш. 27.67694° сх. д. / 51.12806; 27.67694

Кишин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кишин
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Олевська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060190210052065
Основні дані
Населення 1784
Площа 5,92 км²
Густота населення 301,35 осіб/км²
Поштовий індекс 11040
Телефонний код +380 4135
Географічні дані
Географічні координати 51°7′41″ пн. ш. 27°40′37″ сх. д. / 51.12806° пн. ш. 27.67694° сх. д. / 51.12806; 27.67694
Середня висота
над рівнем моря
189 м
Водойми річка Кишинська
Місцева влада
Адреса ради 11040, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Кишин, вул. Житомирська, 55
Карта
Кишин. Карта розташування: Україна
Кишин
Кишин
Кишин. Карта розташування: Житомирська область
Кишин
Кишин
Мапа
Мапа

Ки́шин — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 1784 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

У межах села бере початок річка Кишинська.

Довоєнний період

[ред. | ред. код]

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду у Кишині зупинилася на ночівлю головна команда Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

В 1930 році на території села Кишин було організовано 5 колгоспів (ТСОЗи): колгосп «1-е Травня» (село Кишин), «Червона зірка» (хутір Злосине), ім. Сталіна (хутір Забороччя), «Червона воля» (хутір добро хвоя). В 1934 році всі колгоспи були об'єднані в один колгосп «Перше травня». В колгоспі нараховувалось 550 дворів, більше 900 колгоспників працювали на колгоспній ниві. Колективізація була завершена. В 1931 році в селі було створено більшовицький осередок. Він нараховував 7 членів. В 1934 році в колгоспі з'явився перший трактор (форздон), а в 1938 році перша машина ГАЗ-АМО (полуторка)

Роки війни

[ред. | ред. код]

В серпні 1941 року нацистські загарбники ступили на кишинську землю. В кишинських лісах діяли партизанські з'єднання Малікова, Наумова, головна розвідка Миколи Шевракова. В лісі випускалася підпільна партизанська газета. Особливо відзначилися в боротьбі з ворогом партизани-кишинці Павленко Віталій Олексійович, Павленко Кузьма Макійович, Філімончук Йосип Григорович, Канюк Антон Захарович, Федорчук Михайло Миколайович, Чорний Платон Трохимович, Сорока Семен Трохимович. 520 кишинців воювали на фронтах Німецько-радянської війни. В селі було багато зв'язківців-розвідників. В хатах Халімончука Сергія К., Бідного Михайла Миколайовича були явочні квартири. Важливі доручення виконувала Халімончук Катерина Савівна, яка працювала зв'язковою. В січні 1944 року Радянська армія звільнила Кишин від нацистських загарбників.

190 наших земляків загинуло на фронтах Німецько-радянської війни, захищаючи нашу землю. 30 чоловік пропали безвісти. 290 кишинців нагороджено орденами і медалями, а Павленко Йосипу Дмитровичу присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Павленко Йосип Дмитрович народився в 1922 році в селі Кишин. В 1939 році закінчив семирічну школу. Працював у колгоспі. На фронті з 1942 року. За відвагу і мужність в боях на Дніпрі Указом Президії Верховної Ради СРСР 15 січня 1944 року Павленко Йосипу Дмитровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Післявоєнні роки

[ред. | ред. код]

Кишин — одне з красивих сіл на Поліссі. Село розташоване в зоні мішаних лісів. Тваринний світ різноманітний. Відстань до Києва по залізниці — 250 км, до Житомира — 180 км, до Олевська — 12 км. Великі зміни сталися в Кишині у післявоєнні роки. Колишній край неволі і печалі перетворився на край щасливого життя вільного народу. 30 березня 1976 року колгосп було ліквідовано, а на його базі створено спецхмелерадгосп «Кишинський». Радгосп спеціалізується на виробництві й продажу державі м'яса. З кожним днем зростає добробут кишинців. В кожній хаті світить лампочка Ілліча, грає радіо. Майже в кожнім господарстві є телевізор, велосипед, мотоцикл або автомобіль. До послуг жителів села є будинок культури.

Указом Президії Верховної Ради УРСР за досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства нагороджені: Орденом Леніна і Орденом Жовтневої революції — Павленко Віра Олександрівна. Орденом Трудового Червоного Прапора — 8 робітників радгоспу. Орденом Пошани — 8 робітників. Орденом Трудової слави — 2 робітники. Медаллю «За трудову доблесть» — 75 робітників. Медаллю «За трудову відзнаку» — 6 робітників.

27 вересня 1995 року спецхмелерадгосп було ліквідовано і на його базі створено КСП (колективне сільськогосподарське підприємство) «Кишинське». 30 березня 2000 року КСП було реорганізовано у П/ПО/СП «Кишинське» приватне приватно-орендне сільськогосподарське підприємство.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1842 особи, з яких 878 чоловіків та 964 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1772 особи.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,72 %
російська 0,22 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]