Прекрасний новий світ
«Прекрасний новий світ» (англ. Brave New World) — роман-антиутопія англійського письменника Олдоса Гакслі, виданий 1932 року.
Цитати
[ред.]Розділ перший
[ред.]- Девіз Світової Держави: «СПІЛЬНІСТЬ, ІДЕНТИЧНІСТЬ, СТАБІЛЬНІСТЬ».
- Лише подробиці, як відомо, сприяють чеснотам і щастю; узагальнення ж є інтелектуально необхідне зло. Не філософи, а різьбярі й колекціонери марок творять хребет громади.
— Процес Бокановського є одним з головних засобів суспільної стабільності! |
Розділ другий
[ред.]«Ясла для немовлят. Неопавловські кімнати виховання» — повідомляв напис при вході. |
- Книжки й голосні крики, квіти й електричні удари змішуються в дитячих головах; і після двохсот повторень такої або подібної лекції вони будуть поєднані нерозривно. А що поєднала людина, природа роз'єднати не в змозі.
Первоцвіти й краєвиди мають один серйозний недолік: вони дармові. Любов до природи не збільшує замовлень заводам. Тому було вирішено відмінити любов до природи, в усякому разі, серед нижчих каст; відмінити любов до природи, але не тенденцію послуговуватися транспортом. Бо, звичайно, важливо, щоб вони й далі виїжджали за місто, навіть ненавидячи це. Проблемою було знайти економічно здоровший резон користуватися транспортом, ніж примітивна любов до квіточок та пейзажів. І той резон було знайдено. |
— …всі в зеленому, — почувся приємний, доволі чіткий голос, — а дельти носять хакі. О, ні, ні, не хочу гратися з дельта-дітлахами. А епсилони ще гірші. Вони надто тупі і тому не вміють ні читати, ні писати. Крім цього, вони в чорному, такому бридкому кольорі. Як гарно, що я — бета. — Коротка пауза, а потім голос почав знову: — Діти-альфи носять сіре. У них робота важча за нашу, тому що вони страшенно розумні. Як гарно, що я бета, що не працюю так тяжко. А ще — ми набагато кращі від гамм і дельт. Гамми дурні. Вони носять зелене, а дельти — хакі. О, ні, ні, я не хочу гратися з дельта-дітьми. А епсилони ще гірші. Вони занадто тупі й тому не вміють… |
Розділ третій
[ред.]…ви всі, я переконаний, пам'ятаєте прекрасні натхненні слова нашого Форда: «Історія — нісенітниця». |
— А чи знаєте ви, що таке «рідний дім»? |
— Сім'я, моногамія, романтика. Скрізь винятковість, зосереджене спрямування імпульсів; енергії в одне вузьке річище. Але кожен належить кожному іншому, — закінчив він, цитуючи гіпнопедичну приказку. |
— Уявіть собі воду в трубі під тиском (студенти уявили). — Я просвердлю в ній отвір,— продовжував Головконтр,— і ударить струмінь. А якщо просвердлити двадцять отворів, то буде вже двадцять, але слабеньких струмочків. «Моя дитино, моє дитятко!..», «Мамо!» Безумство інфекційне. «Коханий, єдиний, дорогий і безцінний…» Материнство, моногамія, романтика кохання. Вгору б'є фонтан — бушує й піниться дикий струмінь. Почуття має один вихід — моя любов, моя дитина. Не дивно, що живородні люди були безумні, порочні й нещасні. Їхній світ не дозволяв їм діяти розважливо, бути при своєму розумі, бути доброчесними й щасливими. Материнство й закоханість, на кожному кроці заборона (а звичка коритися заборонам не сформована), спокуса й муки сумління на самоті, різні хвороби й безконечний ізолюючий від людей біль, непевність у майбутньому й злидні — все це прирікало їх на страшні переживання. А при таких переживаннях,— до того ж на самоті, в безнадії й ізоляції,— про яку стабільність може йти мова? |
Верхи усіх хрестів були зрізані — і постав Т-подібний знак. Було тоді щось, що звалося Богом. У нас тепер Світова Держава. Ми щорічно святкуємо День Форда, влаштовуємо урочисті співи й зібрання солідарності. |
Кубик соми ковтнем — і немає проблем. |
Розділ четвертий
[ред.]Слова можуть бути всепроникаючі, як рентгенівське проміння, коли їх вживати як слід. |
Розділ п'ятий
[ред.]Всі люди у фізико-хімічному відношенні рівні. |
— Мабуть, епсилона й не турбує те, що він епсилон, — сказала вона вголос. |
Розділ шостий
[ред.]Вважаю за краще залишатися самим собою. Хай буду поганим самим собою, ніж якимось добрим іншим. |
— Від моря в мене таке відчуття, ніби, — він завагався, підшуковуючи слова, — ніби стаю самим собою, якщо ти розумієш, що я маю на увазі. Більше самим собою і менше частиною чогось іншого. Не лише клітиною в суспільному тілі. |
— Так не можна, так не можна, — повторювала вона. — Як ти так можеш говорити про нехіть бути частиною суспільного тіла? Зрештою, кожний працює на кожного іншого. Кожен нам потрібен, навіть епсилони… |
— А хіба ти не бажаєш бути вільною, Леніно? |
Розділ сьомий
[ред.]- Чистота — запорука фордності.
- Цивілізація — це стерилізація.
Розділ восьмий
[ред.]- …Чи не краще стримати своє захоплення, доки побачиш сам той прекрасний новий світ?
Розділ десятий
[ред.]- Що талановитіша людина, то ширші у неї можливості збивати людей з пуття. Хай краще потерпить один, ніж дозволити йому псувати багатьох. Зважмо справу об'єктивно, […], і переконаємося, що немає огиднішого злочину, ніж порушення загальноприйнятих норм поведінки. Вбивство припиняє життя одному індивідові. А що, зрештою, для нас індивід? …Ми без жодних утруднень, легко можемо наробити скільки завгодно нових. Порушення ж прийнятих норм ставить під загрозу більше, ніж життя простого індивіда, воно б'є по самому суспільству.
- Це слово «батько» було не таким сороміцьким, як «мати», бо ж не так прямо пов'язувалось із огидним і аморальним живородінням — було радше простою вульгарністю, ніж страшним матюком.
Джерела
[ред.]- Всесвіт. — 1994. — № 5/6, 7