Каунас
Ка́унас (лит. Kaunas), також відоме як Ко́вно (пол. Kowno, біл. Коўна, рос. Ковно) — місто в Литві та порт на річці Німан, населенням трохи більше ніж 340 тисяч мешканців. Великий промисловий центр і вузол залізничних і автомобільних шляхів до Вільнюса, Калінінграда, Риги та інших міст Балтики. Місто оточене 12 старовинними фортецями, забудовами часів Катерини II, які зв'язані між собою тунелями.
Цитати про Каунас
[ред.]До 1919 року, коли сюди перемістили столицю, це було таке воєнне невеличке містечко, фортеця, яка розвивалася переважно в період Російської імперії. Раптом це місто було зобов’язане прийняти всіх. Це означало, що буде багато нових споруд, амбіційних архітектурних проєктів та багато нових людей. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Каунас вважається молодіжним містом, через те, що тут багато університетів. Але студенти коли думають про своє майбутнє, часто не бачать його тут. Вони планують виїхати у Вільнюс чи за кордон. Нам здавалося, що цей проєкт має дати їм простір міняти своє місто так, щоб їм хотілося проводити тут час і робити щось. Ми запросили молодих людей, віком від 16 до 19 років та проводили тренінги лідерства. Вони вчилися проявляти свої особисті таланти, знаходити їх і одночасно знайомилися з культурною сферою Каунаса й продюсуванням проєктів[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Каунас вважається найбільш литовським містом, що дуже смішно насправді, бо сотні років воно таким не було. Він був міжнаціональним містом для євреїв, росіян, поляків, німців і всі тут жили разом і, між іншим, з рідкісними конфліктами[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Ми не є тою столицею культури, яка побудує новий музей сучасного мистецтва чи особливі інфраструктурні об’єкти. Ми більше зосередилися на духовній спадщині. Коли ми почали цей проєкт, Каунас жив в стані ностальгії. Його менталітет був заснований на подіях, які сталися ще 100 років тому, коли Каунас був тимчасовою столицею Литви. Тому що Вільнюс в той час був анексований Польщею[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Через 100 років люди пам’ятали та визначали свою унікальність та оригінальність міста саме на історії тимчасової столиці Литви. І хоча це дуже гарний період, який надихає і яким ми дуже гордимося, особливо, архітектурою модернізму, але було очевидно, що місту треба сучасний рецепт і причина пишатися своїм містом сьогодні, а не 100 років тому[1]. |
|||||
| — Анна Кочегарова |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]
