Сокальські церкви: Пречистої в старому й новому Сомалі, василіянський монастир, св. Миколи, св. Михайла, нова церква св. Петра й Павла.
Не є це припадком, що вся наша культура й національний рух минулих віків, зосередоточувалися в церкві й довкола неї. В часах, коли кличі оборони „віри“ і „нації руської“ були виписані полумяними буквами, не тільки на книгах брацьких протоколів, але й на козацьких прапорах, була українська церква нездобутою національною твердинею, осідком нашої внутрішньої влади й правосуддя, свого роду „державою в державі“…
Не збереглися до нас ні староукраїнські городи ні княжі тереми, насторожені баштами й вудильницями, а ставлені згодом на нашій землі замки й палати були ставлені не для нас, а проти нас. І тільки в наших старих церквах-музеях, зберігся дух нашого минулого, мов доісторична мушка, законсервована в хрустальному янтарі.
Тому то історія сокальських церков, цікавіша для нас, аніж історія самого міста, що від своїх первопочинів, ставилося вороже
