Бихів (місто)

	місто Бихів; біл. Быхаў
Транслітерація назви	Bychaŭ
Герб Бихова	Прапор Бихова
Основні дані
	53°31′34″ пн. ш. 30°14′09″ сх. д. / 53.52611° пн. ш. 30.23583° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Могильовська область
Район	Бихівський район
Засновано	1370 (654 роки)
Перша згадка	XIV століття
Населення	16 700 осіб (2006)
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	213352 і 213353
Телефонний код	+375-2231
Висота	155 м
Водний об'єкт	Дніпро
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Бихів
До Мінська
- фізична	181 км
	Бихів
	Бихів Бихів (Могильовська область)
	Бихів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бихів.

Би́хів, або Бихов (раніше — Старий Бихів^[2], біл. Быхаў пол. Bychów) — місто в Білорусі, адміністративний центр Бихівського району Могильовської області.

Історія

Бихів колись знала вся Європа. Саме тут знаходилася одна з найкращих ливарень («людвісарень») XVI—XVIII століть, де майстри найвищого рівня виготовляли гармати, ядра, кулі та багато іншого, без чого в середні століття в Європі жити було просто неможливо. При ливарній гарматний майстерні перебувала і знаменита Бихівська збройова школа^[3].

Бихів — районний центр області, місто на правому березі Дніпра. Відоме як Старий Бихів за документами з XIV століття. Був поселенням литовського князя Свидригайла Ольгердовича (XV століття), магнатів Ходкевичів (XVI століття), Сапігів (XVII — початок XIX століть).

Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто^[4].

У 1590, 1594 роках в районі Бихіва відбувались антифеодальні повстання, в яких білоруські селяни разом з українськими селянами і козаками виступали проти польсько-шляхетського гніту. Саме тому наприкінці XVI — початку XVII століть гетьман Великого князівства Литовського Ходкевич, а потім Сапіга перетворили Бихів на потужну фортецю — одну з найпотужніших на території Білорусі. Земляні вали, рови, бастіони півкільцем замкнули терени міста, східний бік якого виходив до обривів Дніпра. Центром поселення став Бихівський замок, який розташовувався в головному місці плану, над Дніпром, перед ним простягався великий майдан, по обидва боки якого були розташовані на регулярних засадах житлові квартали. Площа поділяла терени міста на дві частини і була плацом для навчання солдатів гарнізону фортеці. Через площу з півночі на південь пролягла головна вулиця, яка замикається Могильовськими та Рогачевськими в'їзними воротами-брамами.

Мапа Бихівської фортеці (XVII століття)

Під час визвольної війни 1648—1654, фортецю штурмували українські та білоруські повстанці, деякий час тут знаходилися в облозі війська Філона Гаркуші (1648), під час російсько-польської війни у 1654—1667 роках — Іван Золотаренко (1655).

У Північну війну 1700—1721 років московська армія окупувала місто, що обороняв Сапіга, союзник шведів.

У 1772 році Бихів приєднаний до Росії.

У XVII—XVIII століттях в місті було лише дві монументальних кам'яних споруди: замок феодала і синагога, всі інші споруди, у тому числі культові, були дерев'яними. Тому не випадково, що в умовах частих облог та пожеж, вони згинули. Збереглися, щоправда, зі значними втратами, тільки замок і синагога. Існуюча православна церква знаходиться віддалік від старих пам'ятників архітектури і не пов'язана з ними архітектурно-планувальною композицією, що пояснюється пізнішим часом її будівництва (XIX століття).

Економіка

Транспорт

У місті діють пароплавна пристань на річці Дніпро, залізнична станція Бихів.

Підприємства

Овочеконсервний завод.
Торфорозробки, лісопильні, деревообробні та інші підприємства.

Особистості

Філон Гаркуша (? — після 1654) — полковник козацького загону, що діяв на території Білорусі, ймовірно, вважається уродженцем міста, сподвижник Богдана Хмельницького
Данило Виговський