Хрущ мармуровий
| Хрущ мармуровий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самець мармурового хруща
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Polyphylla fullo | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Хрущ мармуровий (Polyphylla fullo) — великий жук підродини хрущів. Темні надкрила вкриті світлими плямами, що надають жуку мармурового забарвлення. Личинка розвивається в ґрунті від 2 до 5 років, рослиноїдна. Поширений у Європі та Північній Африці. На півдні ареалу личинки завдають шкоди сільському господарству, підгризаючи корені культурних рослин, натомість на північних межах ареалу вид стає рідкісним, а тому охороняється.
Опис
ред.Тіло буро-чорне чи брунатне, кремезне, довжиною 2,5-4,5 см. На передньоспинці білі лусочки зібрані в поздовжні смуги. На надкрилах згори розташовані білуваті чи жовтуваті плями неправильної форми, через це забарвлення жука нагадує поверхню мармуру. Черевце вкрите густими сірими волосками.[1]
Антени іржаво-брунатні, складаються з 10 члеників, 3-й членик подовжений. Булава антен у самця з 7 вигнутими лопатями, дуже велика, у самиці з 5, дрібніша.[2]
Передні гомілки зі шпорою на внутрішньому боці, у самця мають 2 зубці, у самиці 3. Стегна задніх ніг у самиці майже в 2 рази ширші за такі самця та трохи коротші.[1]
Спосіб життя
ред.Зустрічається на піщаних ґрунтах, які добре прогріваються, у заплавах річок, на лісових вирубках. Жуки трапляються все літо, здебільшого літають самці, зазвичай увечері. Вдень часто закопуються в ґрунт.[1]
Самиця відкладає одну кладку розміром 25-40 яєць на глибину 10-20 см. Яйця білі, сферично-видовжені, приблизно 3 на 4 мм.[1] З яєць з другої половини липня до кінця серпня виходять личинки, які розвиваються у ґрунті 4-5 років на півночі ареалу (Україна) чи 2-3 роки на півдні (Туреччина)[3]. Личинки білі, вигнуті, товсті, з 6 жовтими ногами та червоно-бурою головою. Останній членик черевця несе 2 коротких ряди шипиків. Досягають у довжину 7,5 см.[1] Личинки живляться коренями дерев та кущів — сосни, буку, дуба, плодових порід, винограду тощо.[4] Можуть перегризати корені до 5 см у товщину, живляться також і сухими коренями.[1]
Жуки поїдають листя бука, тополі, робінії та інших дерев, хвоєю сосни, також можуть живитися листям винограду.[1]
Зимують імаго, личинки 2-ї чи 3-ї стадії на глибині 0,5-1,5 м.[4]
На личинках хруща мармурового паразитують декілька видів ос-сколій, зокрема Scolia quadripunctata[ru] і кольпа Клюге. Також серед паразитів личинок мармурового хруща мухи Sarcotachina subcilindria і Microphthalma disjuneta Wild.[1] Личинок також поїдають дикі та свійські свині. Личинки є проміжним хазяїном для паразитичних скреблянок Macracanthorhynchus.[5]
Якщо жука взяти в руки чи потурбувати іншим способом, то він тертям черевця по надкрилам видає характерний рипучий звук.[1]
Поширення та підвиди
ред.Відомий з більшої частини південної та центральної Європи: від Португалії до України, європейської частини Росії та Туреччини. На півночі до Нідерландів, Данії та Литви.[6] Також зустрічається на Близькому Сході[7] та у Північній Африці.
В Україні поширений номінативний підвид по всій території[8].
Загалом виділяють 3 підвиди[9]:
- Polyphylla fullo algirana Brenske, 1896
- Polyphylla fullo fullo
- Polyphylla fullo macrocera Reitter, 1891
Хрущ мармуровий і людина
ред.Хрущ мармуровий є одним з 14 видів жуків, які згадуються у творі «Природнича історія» давньоримського натураліста Плінія Старшого.[10]
Личинка хруща пошкоджує корені винограду, особливо шкодить чубукам.[4] Кількість личинок жуків у південних областях України може досягати 10-12 на квадратний метр, і вони здатні лише за одне літо повністю знищити молоді насадження винограду.[11] На півдні Туреччини є серйозним шкідником полуниці[3], мигдалю, яблунь, слив, вишень, картоплі, газонних покрить тощо.[12] У Центральній та Західній Європі роль хруща мармурового як шкідника сільгоспкультур порівняно з іншими видами хрущів станом на 2005 рік була незначною.[13]
Для боротьби з личинками хрущів використовуються хімічні інсектициди, а також розробляються біологічні методи з застосуванням ентомопатогенних нематод[en][3] Дослідження з хімічної боротьби з мармуровим хрущем проводив український ентомолог Зіновій Голов'янко.[14] Також для ураження личинок були випробовані паразитичні ентомофторальні гриби.
Втім, у Башкортостані та Литві чисельність хруща мармурового невелика, він знаходиться на межі ареалу, тому шкоди не завдає, але включений до Червоної книги[15] та до Червоного списку Литви у статусі рідкісного виду[16].
Див. також
ред.Галерея
ред.-
Хрущ мармуровий поблизу села Запсільське (Полтавщина). 2016 рік -
Самець хруща, Угорщина
._2016_%D1%80%D1%96%D0%BA._02.jpg)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к Савковский, П. П. (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5). Киев: Урожай. с. 27.(рос.)
- ↑ Е.Л. Гурьева, О.Л. Крыжановский (1965). Г.Я.Бей-Биенко (ред.). Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые, № 89. Москва - Ленинград: Наука. с. 197. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.(рос.)
- ↑ а б в Demir, Sevdiye; Karagoz, Mehmet; Hazir, Selcuk; Kaya, Harry K. (2014). Evaluation of entomopathogenic nematodes and their combined application against Curculio elephas and Polyphylla fullo larvae. Journal of Pest Science. 88 (1): 163—170. doi:10.1007/s10340-014-0571-9. ISSN 1612-4758.
- ↑ а б в С. О. Трибель, О. О. Стригун, О. М. Гаманова (March 2014). Найпоширеніші в Україні пластинчастовусі фітофаги і їх шкідливість. Захист і карантин рослин (60): 386—414.
- ↑ Чеботарев Р. С. Эпизоотиология инфекции Macracanthorhynchus у свиней в Полесье и в лесостепной зоне Украинской ССР. Труды научно-исследовательского Ветеринарного института. 1960, Том 1, с.196-200
- ↑ Polyphylla (Polyphylla) fullo (Linnaeus, 1758). Fauna Europaea [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ S. Al-Qura'n. Pollen characteristics of three Papaver species and the observation of Polyphylla fullo as the main pollen collector. Pakistan Entomologist. Vol. 32, No.2, p. 116—124, 2010 ISSN 1017—1827 [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)
- ↑ Polyphylla fullo. BioLib(англ.)
- ↑ John Scarborough. Some Beetles in Pliny's «Natural History». The Coleopterists Bulletin, Vol. 31, No. 4 (Dec., 1977), pp. 293—296(англ.)
- ↑ Dekhtiarev, N. S. (1929). Notes on the Scarabaeid Beetles attacking Vines in Ukraine. Bulletin of Entomological Research. 20 (01): 95. doi:10.1017/S0007485300020976. ISSN 0007-4853.(англ.)
- ↑ Erler, F.; Ates, A. O. (2015). Potential of two entomopathogenic fungi, Beauveria bassiana and Metarhizium anisopliae (Coleoptera: Scarabaeidae), as biological control agents against the June beetle. Journal of Insect Science. 15 (1): 44—44. doi:10.1093/jisesa/iev029. ISSN 1536-2442.
- ↑ Siegfried Keller, Gisbert Zimmermann. Scarabs and other soil pests in Europe: Situation, perspectives and control strategies. Insect Pathogens and Insect Parasitic Nematodes: Melolontha. IOBC/wprs Bulletin Vol. 28(2) 2005 pp. 9-12 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ Golovyanko, Z. S. (2009). Results obtained with Polychlorides and Paradichlorobenzene against the Larvae of Polyphylla fullo, L., and Melolontha hippocastani, F. Bulletin of Entomological Research. 24 (04): 531. doi:10.1017/S0007485300035483. ISSN 0007-4853.(англ.)
- ↑ Насекомые Красной Книги Башкортостана - Мраморный хрущ. Красная книга Южного Урала. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017. (рос.)
- ↑ Ivinskis, Povilas; Rimšaitė, Jolanta (2005). Baltic Seashore as a Unique Habitat For Insects. Acta Zoologica Lituanica. 15 (2): 115—118. doi:10.1080/13921657.2005.10512385. ISSN 1392-1657.(англ.)
Джерела
ред.- Савковский, П. П. (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5). Киев: Урожай. с. 27.(рос.)