Ціанід калію
Ціанід калію, або ціанистий калій — калієва сіль синильної кислоти, хімічна формула KCN. Безбарвні кристали, за фактурою і розмірами нагадують цукровий пісок. Добре розчинний у воді (41,7 % по масі при 25 °C, 55 % при 100 °C). Погано розчинний в етанолі, не розчиняється у вуглеводнях.
| Ціанід калію | |
|---|---|
 Потенційно смертельна доза ціанистого калію (140 мг)
| |
| |
| Назва за IUPAC | Potassium cyanide |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 151-50-8 |
| Номер EINECS | 205-792-3 |
| Назва MeSH | D01.625.400.100.750 і D01.745.635 |
| ChEBI | 33191 |
| RTECS | TS8750000 |
| SMILES | [K+].[C-]#N |
| InChI | 1/CN.K/c1-2;/q-1;+1 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | KCN |
| Молярна маса | 65,12 г/моль |
| Зовнішній вигляд | білі тверді кристали |
| Густина | 1,52 г/см3 |
| Тпл | 634,5 °C |
| Ткип | 1625 °C |
| Розчинність (вода) | 71,6 г/100 мл (25 °C) 100 г/100 мл (100 °C) |
| Розчинність (метанол) | 4,9 г/100 мл (20 °C) |
| Розчинність (гліцерин) | розчинний |
| Термохімія | |
| Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
−131,5 кДж/моль |
| Ст. ентропія S 298 |
127,8 Дж K−1 моль−1 |
| Небезпеки | |
| ЛД50 | 5-10 mg/kg (oral in rats, mice, rabbits)[1] |
| MSDS | ICSC 0671 |
| Індекс ЄС | 006-007-00-5 |
| Класифікація ЄС |  T+  N
|
| NFPA 704 |
 0
4
0
|
| Температура спалаху | Non-flammable |
| Пов'язані речовини | |
| Інші аніони | Potassium cyanate[en] Potassium thiocyanate[en] |
| Інші катіони | Ціанід натрію |
| Пов'язані речовини | Синильна кислота |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Водний розчин ціаніду калію для деяких людей має запах гіркого мигдалю, для деяких залишається без запаху. Передбачається, що це розходження обумовлене генетично.[2]
Отримання
ред.Ціанід калію в лабораторії отримують взаємодією ціановодню з гідроксидом калію:
Також ціанід калію можна отримати з хлороформу, аміаку і гідроксиду калію:
Хімічні властивості
ред.Оскільки синильна кислота, відповідна ціанід-іону, дуже слабка, то ціанід калію легко витісняється з солей сильнішими кислотами. Так, наприклад, на повітрі ціанід калію з часом перетворюється в нетоксичний карбонат калію (поташ) в результаті реакції з вуглекислим газом і водою:
Формально, в цьому процесі бере участь нестабільна слабка вугільна кислота, яка витісняє з солі синильну кислоту.
Токсичність
ред.Дуже сильна неорганічна отрута. При потраплянні через травну систему смертельна доза людини 1,7 мг/кг. Смерть може спричинити доза від 140 мг. Уповільнення дії можливо при заповненні шлунка їжею. Антидотними властивостями володіють метгемоглобіноутворюючі речовини, що містять сірку і вуглеводи. До метгемоглобіноутворювачів відносяться антіціан, амілнітріт, азотистокислий натрій, метиленовий синій. Вони окислюють залізо гемоглобіна, перетворюючи його в метгемоглобін.
Вплив на організм
ред.Ціанід калію є потужним інгібітором. При потраплянні в організм він блокує клітинний фермент цитохром с-оксидази, в результаті чого клітини втрачають здатність засвоювати кисень з крові і організм гине від внутрішньотканинної гіпоксії. Цікаво, що на деяких тварин дана отрута не діє або діє дуже слабо: наприклад, на їжаків звичайних.[3][4][5]
Застосування
ред.Застосовується в процесі видобутку золота та срібла з руд (ціанування):
- ,
![{\displaystyle {\rm {{4Au}+{\rm {{8KCN}+{\rm {{O_{2}}+{\rm {{2H_{2}O}\rightarrow {\rm {{4K[Au(CN)_{2}]}+{\rm {4KOH}}}}}}}}}}}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/bacb4bebae6049b54748022087a6b0075e89061d)
а також в гальванотехніці цинку, кадмію, міді, срібла і золота, в тому числі для ювелірної справи.
Примітки
ред.- ↑ Bernard Martel. Chemical Risk Analysis: A Practical Handbook. Kogan, 2004, page 361. ISBN 1-903996-65-1.
- ↑ База даних «Менделівська спадкування у людини», запис 304300 (англ.)
- ↑ http://www.e-reading.co.uk/chapter.php/126975/78/Fridland_-_Vysokoe_iskusstvo.html [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] Укрощение цианистого калия (рос.)
- ↑ ЦИАНИДЫ И АНТИЦИАНИДЫ [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.], Яды и противоядия, Гдаль Иосифович Оксенгендлер
- ↑ В. И. Петров, Т. И. Ревяко СИНИЛЬНАЯ КИСЛОТА. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
|
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |