Користувачка:Luda.slominska/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Важливі чернетки

Притоки Вовчої

Від витоку до гирла:

  • Плотва - ліва притока у Бєлгородській області Росії. Бере початок на півночі від села Плотівка, тече на північний захід і впадає у Вовчу у селі Тишанка. Довжина - 21 км. Населені пункти вздовж берегової лінії: Борисівка, Плотвянка, Нове.[1]
  • Калинів Яр - ліва притока, протікає вздовж російсько-українського кордону, впадає до Вовчої у селі Старий (Росія).[2][3]
  • Широкий Яр - права притока, починається у селі Дегтярне, тече переважно на південний схід, перетинає російсько-український кордон і впадає у Вовчу у селі Старий (Росія)[4][3]
  • Балка Ярмолина - права притока, бере початок між селами Нестерне і Кругле, тече переважно на південь і впадає у Вовчу на півночі від села Бударівське. [5][3]
  • Бударівський Яр - ліва притока
  • Нестерний - потік, права притока. Бере початок у селі Нестерне, тече переважно на південь, впадає у Вовчу на північному заході від села Бударки[6][3]
  • Піщаний Яр - права притока
  • Різняківський Яр - ліва притока
  • Бузовий яр - ліва притока
  • Плотва - ліва притока
  • Караїчний Яр - ліва притока
  • Біленький Яр - ліва притока, впадає у Вовчу східніше села Покаляне[7][3]
  • Білий Яр - ліва притока
  • Козлів Яр - ліва притока, впадає у селі Вовчанські Хутори, русло майже повністю розоране.[8][3]
  • Безруків Яр - права притока, впадає до Вовчої у місті Вовчанськ[9][3]

Організми, пов'язані з мертвою деревиною

гриби, мохи

Хинівка(інші назви — Цвинівка, Кам'янка)[10] — річка в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Права притока Лісної (басейн Дніпра)[11] [12].

Довжина річки приблизно 5,6 км.

Бере початок на північному сході від Улянівки. Тече переважно на північний схід, а через Богданівку — на схід і на заході від Бондарців впадає у річку Лісну, праву притоку Лісової Кам'янки[13].

Примітки

  1. Карта Генштабу, аркуш М-37-52
  2. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 229 (Калинів № 3)
  3. а б в г д е ж Мапа Шуберта, аркуш 22-15
  4. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 624 (Широкий № 16)
  5. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 637
  6. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 386
  7. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 54 (Біленький № 2)
  8. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 262
  9. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 38
  10. Мапа Шуберта // аркуш 23-7-2.
  11. Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 589, 597 як Цвинівка[джерело?]
  12. Лист карти М-35-069
  13. Лист карти М-35-069

Межівни́к[1][2] — мала річка в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Права притока Різні (басейн Дніпра).

Довжина річки 5,5 км[3]. Бере початок на південному заході від села Баранівка (Коростенський район). Від витоку тече переважно на схід. У верхній частині перетинається зі шляхом територіального значення Т 0608. За 1,5 км на північ від села Лумля впадає у річку Різню (за 20 км від її гирла), ліву притоку Ірши.

Живлення річки змішаного типу — поверхневі (дощові, снігові води) та підземні води. У верхів'ї річка пересихає у посушливі пори. У верхній течії приймає до себе декілька невеликих потоків.

У басейні річки споруджена невелика система меліоративних каналів.

За офіційною інформацією «Житомирського обласного управління водних ресурсів» серед найбільших приток річки Різня потік зазначений як «Стр. б/н, с. Баранівка»[3], але на старих мапах та у виданнях потік згадується як Межівник (рос. дореф. Межевникъ)[1][4].

«Словник гідронімів України» також подає цю давню назву річки[2].

Примітки

  1. а б Мапа Шуберта // аркуш 21-7-1 (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2013.
  2. а б Словник гідронімів України. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 358. — 781 с. + 1 арк. карт
  3. а б Відповідь № 02-250 від 16 лютого 2016 року Житомирського обласного управління водних ресурсів на інформаційний запит щодо публічної інформації стосовно річки Різні та її приток [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // поз. 9
  4. Список рѣк Днѣпровскаго бассейна, с картой и алфавитным указателем / П. Л. Маштаков. — СПб. : б.в, 1913. — С. 47. (рос. дореф.)

Струмок без назви — річка в Україні, в Малинському районі Житомирської області. Права притока Різні (басейн Дніпра).

Довжина річки 1 км[1][2].

Бере початок на північній стороні від Червоного Лану. Тече на північний схід і впадає у річку Різню (за 28,5 км від її гирла), ліву притоку Ірши.[2].

Примітки

Зайчик[1] — річка в Україні, у Народицькому районі Житомирської області. Ліва притока Бучи (басейн Дніпра).

Довжина річки приблизно 9,2[2] км.

Притоки: Воська (права).

Бере початок у Вилах. Тече переважно на північний захід через Буду-Голубієвичі, Голубієвичі і на південному заході від Васьківців впадає у річку Бучу, праву притоку Звіздалі.

Примітки

  • Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 203 (Зайчик № 3)
  • Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — СПб.: Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 157.(рос.)

Воська[1] — річка в Україні, у Народицькому районі Житомирської області. Права притока Зайчика (басейн Дніпра).

Довжина річки приблизно 5,7[2] км.

Бере початок на північному сході від Вили. Тече переважно на північний захід через урочище Воську і на північному заході від Буди-Голубієвичів впадає у річку Зайчик, ліву притоку Бучі.

В окремих джерелах зазначена як права притока Бучі [3].

Примітки

  1. Мапа Шуберта // аркуш 21-8-1. Архів оригіналу за 31 серпня 2021.
  2. Мапа Поліського // m-35-035. Архів оригіналу за 7 листопада 2017.
  3. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 112
  • Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 112 (Віська)
  • Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — СПб.: Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 157.(рос.)

Гнила[1][2] (Кругла) (рос. Круглая[3]) — гірський потік в Україні, у Турківському районі Львівської області у Галичині. Лівий доплив Либохори (басейн Дністра).

Довжина потоку приблизно 4 км. Формуєтьться багатьма безіменними гірськими струмками. Потік тече у гірському масиві Сколівські Бескиди (зовнішня смуга Українських Карпат).

Бере початок з кількох лісових струмків на південно-східних схилах гори Кернична (954,3 м)[3]. Тече переважно на південний схід і у селі Либохора впадає у річку Либохору, ліву притоку Стрию.

У Словнику гідронімів України річка носить назву "Гнила"[1], у Словнику географічному Королівства Польського Gniła абр Hnyła[2], на мапі Генштабу позначена як Кругла[3].

На правому березі потоку розташована гора Кругла (922,0 м)[3][2][4].

Примітки

  1. а б Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 140 (Гнила № 28)
  2. а б в Slownik_geograficzny
  3. а б в г maps/genshtab/m-34-118.jpg
  4. maps/avstrijskoj-monarxii/4470.jpg

Безіменна — річка в Україні, у Тиврівському районі Вінницької області, ліва притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Довжина річки 8 км., площа басейну - 17,5 км². Бере початок на північному сході від Грижинців. Тече переважно на північний захід і у Селищі впадає у річку Південний Буг за 561 км. від гирла. Річку перетинає автомобільна дорога Т 0216

(до списку приток Інгульця)

Ведмежий Яр[1][2] — балка (річка) в Україні у Олександрійському районі Кіровоградської області. Ліва притока річки Інгульця (басейн Дніпра).

Довжина балки приблизно 6,69 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 6,00  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,07 [2]. Формується декількома струмками та загатами[1][2].

Бере початок на східній стороні від села Диківка. Тече переважно на південний схід і на північно-східній околиці села Оліївки впадає у річку Інгулець, праву притоку річки Дніпра.

У балці зростають байрачні ліси, що є багаторічним місцем гніздування степового канюка. Вперше гніздову пару було виявлено у 1996 році у лісі з місцевою назвою Янівський.[3]

  • У XX столітті на лівому березі балки існувала Ведежоярська шахта[1].

Примітки

  1. а б в Топографічна карта Главного штабу М-36-114. Знам'янка. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
  2. а б в Ведмежий Яр на Google.Maps
  3. Гніздування степового канюка в Олександрійському районі Кіроавоградської області

Кунан — річка в Україні, в Звягельському районі Житомирської області. Права притока Хотози (басейн Дніпра)[1].

Опис

Довжина річки приблизно 12 [2][3][4][5]км. Висота витоку річки над рівнем моря — 224 м; висота гирла річки над рівнем моря — 203 м; нахил річки 1,75 м/км.

Розташування

Кунан спочатку тече на захід понад Йосипівкою, а далі повертає на північний захід. У річку впадає більше 10 безіменних струмків. Поблизу південно-західної околиці села Вікторівка вона впадає в річку Хотозу.

Примітки

  1. Грачов, Андрій (2020). Перелік річок України. river.land.kiev.ua (укр.). Річки України. Процитовано 9 травня 2024.
  2. Мапа Яблунця. Архів оригіналу за 4 січня 2017.
  3. 7.Водні ресурси. Характеристика річок. eprdep.zht.gov.ua (укр.). Департамент екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації. 2014. Процитовано 9 травня 2024.
  4. Екологічний паспорт Житомирської області. eprdep.zht.gov.ua (укр.). Департамент екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації. 23 червня 2017. Процитовано 9 травня 2024.
  5. ПАВЕЛЬЧУК, ЄВГЕН МИХАЙЛОВИЧ (2016). ОСОБЛИВОСТІ ГІДРОЛОГІЧНОГО І ГІДРОХІМІЧНОГО РЕЖИМУ РІЧОК ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук (PDF). scc.knu.ua (укр.). МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ. КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Процитовано 9 травня 2024.
  • Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 301
  • Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — СПб.: Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 154.(рос.)

Використання географічних карт у Вікіпедії.

Будь-яка карта, що використовується у Вікіпедії повинна відповідати засадам нейтральності, авторитетності та перевіреності. Карти у статтях Вікіпедії можуть використовуватись у два способи: у якості джерел та для ілюстрації. Незалежно від мети використання карти слід мати наувазі наступне: