Герман Еміль Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нобелівська премія з хімії (1902) Герман Еміль Фішер
нім. Hermann Emil Fischer
Народився9 жовтня 1852(1852-10-09)[1][2][…]
Ойскірхен, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія[4]
Помер15 липня 1919(1919-07-15)[1][2][…] (66 років)
Берлін, Німеччина[1][4]
ПохованняFriedhof Wannsee, Lindenstraßed
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Діяльністьбіохімік, хімік, викладач університету
Alma materБоннський університет
Страсбурзький університет
Галузьбіоорганічна хімія
ЗакладМюнхенський університет Людвіга—Максиміліана
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Вюрцбурзький університет
Гумбольдтський університет Берліна
Науковий ступіньпрофесор
ВчителіФрідріх Авґуст Кекуле фон Страдоніц
Відомі учніOskar Pilotyd
Отто Пауль Герман Дільс
Адольф Отто Рейнгольд Віндаус
Ludwig Knorrd
Фріц Прегль
Отто Генріх Варбург
Аспіранти, докторантиОтто Пауль Герман Дільс
Ганс Фішер
Отто Генріх Варбург
Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін
Carl Harriesd
Max Bergmannd
Oskar Pilotyd
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Геттінгенська академія наук
Шведська королівська академія наук
Королівське фізіографічне товариство в Лундіd
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія дей-Лінчей
Російська академія наук
Прусська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Паризька медична академія
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Туринська академія наук[4]
У шлюбі зAgnes Gerlachd
Нагороди

Ге́рман Е́міль Фі́шер — (нім. Hermann Emil Fischer; 9 жовтня 1852 — 15 липня 1919) — німецький хімік, член Берлінської Академії Наук. Написав низку наукових праць присвячених хімії фізіологічно активних речовин. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1902 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Фішер вступив до Боннського університету в 1872, але в тому ж році перевівся до Страсбурзького університету. Закінчивши його в 1874, був залишений при університеті. З 1875 він працював у Мюнхенському університеті і в 1879 став професором хімії. У 1881 призначений професором університету в Ерлангені. У 1888 запрошений професором хімії у Вюрцбурзький університет. У 1892 перейшов до Берлінського університету, де він пропрацював до самої смерті в 1919 році.

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Синтезував ряд вуглеводів, зокрема глюкозу і фруктозу. Встановив, що амінокислоти зв'язуються між собою за допомогою пептидних зв'язків, утворюючи поліпептиди, уперше отримав дипептид.

Родина

[ред. | ред. код]

У 1888 році Фішер одружився з Агнесою Герлах, дочкою професора анатомії Ерлангенського університету, у них було троє синів. Його старший син Герман став професором біохімії Каліфорнійського університету в Берклі. Дружина Фішера померла через сім років після вступу в шлюб.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1902 році Фішеру була вручена Нобелівська премія з хімії «як визнання його особливих заслуг, пов'язаних з експериментами з синтезу речовин з сахариновими і пуриновими групами»[5]. Відкриття Фішера гідразинових похідних, як виявилося, стало блискучим рішенням проблеми отримання цукрів та інших сполук штучним шляхом. Більш того, його метод синтезу глікозидів вніс певний внесок у розвиток фізіології рослин. Говорячи про дослідження цукрів, Фішер у Нобелівській лекції заявив, що «поступово завіса, за допомогою якої природа приховувала свої секрети, була прочинена у питаннях, що стосуються вуглеводів. Попри це, хімічна загадка Життя не може бути вирішена до тих пір, поки органічна хімія не вивчить другий, складніший предмет — білки».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118691155 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Hermann Emil Fischer — 2009.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в www.accademiadellescienze.it
  5. The Nobel Prize in Chemistry 1902. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 4 травня 2012.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Манолов К. (1985). Великие химики. Т. Том 2 (вид. Видання 3-тє). М.: Мир. с. 440 с.(рос.)
  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Т. Том 2. М.: Прогресс. 1992. ISBN 5-01-002539-6.(рос.)