Перевірена версія

Литвиненко Олександр Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Литвиненко.
Олександр Валерійович Литвиненко
Олександр Валерійович Литвиненко
Олександр Валерійович Литвиненко
Офіційний портрет, 2021
14-й Секретар Ради національної безпеки і оборони України
Нині на посаді
На посаді з26 березня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникОлексій Данілов
Голова Служби зовнішньої розвідки
23 липня 2021 — 26 березня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникВалерій Кондратюк
НаступникОлег Іващенко
Директор Національного інституту стратегічних досліджень
13 серпня 2019 — 23 липня 2021
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникРостислав Павленко
Василь Яблонський (в. о.)
НаступникОлександр Богомолов
Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
4 квітня 2014 — 13 серпня 2019
ПрезидентПетро Порошенко
Володимир Зеленський
Народився27 квітня 1972(1972-04-27) (52 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Відомий якполітолог
Місце роботиРНБОУ[2] і Служба зовнішньої розвідки України[3]
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
 Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Вале́рійович Литвине́нко (нар. 27 квітня 1972(19720427), Київ) — український науковець, державний діяч. Доктор політичних наук (2002), професор (2011), генерал-майор запасу (08.2015). Державний службовець 2-го рангу (06.2015), З 26 березня 2024 Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Координатор Ставки Верховного Головнокомандувача ЗСУ (з 29.03.2024).

З 4 квітня 2014 до 13 серпня 2019 — заступник Секретаря РНБО.[4][5] З 13 серпня 2019 до 23 липня 2021 — директор Національного інституту стратегічних досліджень.[6] З 23 липня 2021 призначений головою Служби зовнішньої розвідки. З 27 липня 2021 року Член Ради національної безпеки і оборони України[7]. З 26 березня 2024 року — Секретар РНБО[8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 квітня 1972 в місті Києві. В 1989—1994 роках навчався в Інституті криптографії, зв'язку та інформатики Академії федеральної служби контррозвідки РФ (Академія ФСБ РФ м. Москва) за спеціальністю «прикладна математика». Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство» (2009). В 1998 році — кандидат політичних наук за спеціальністю 24.00.04 — політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. Дисертація захищена в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2002 році — доктор політичних наук за спеціальністю 23.01.01 — основи національної безпеки держави. Дисертація захищена в Національному інституті стратегічних досліджень. У 2003 році — старший науковий співробітник за спеціальністю 23.01.01 — основи національної безпеки держави. У 2011 році — професор за спеціальністю 23.01.01 — основи національної безпеки держави.

Пройшов курси з підвищення кваліфікації у Йоркському університеті, м. Торонто, Канада (2002) та Маршалл-центр, Гарміш-Партенкірхен, Німеччина (2005). Закінчив Королівський коледж оборонних наук (the RCDS) у Лондоні, Велика Британія (2012).

З 1994 року по 1998 рік — офіцер, старший офіцер, головний спеціаліст Управління захисту інформації Головного управління урядового зв'язку СБ України.

З 1997 року по 2005 рік — асистент, доцент за сумісництвом Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1998—2007 роки — старший консультант, завідувач відділу, заступник директора, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

З травня 2005 по грудень 2007 — керівник Управління з питань державної безпеки, керівник Експертної комісії, керівник Департаменту з питань державної безпеки Апарату РНБО України.

Грудень 2007 — серпень 2009 року заступник начальника Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБ України. З серпня 2009 по 2010 рік — радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.

З червня 2010 року по 26 березня 2014 року — заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

З 27 березня по 4 квітня 2014 року — радник генерального директора Державного концерну «Укроборонпром».

З 5 квітня 2014 року по 13 серпня 2019 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

З 13 серпня 2019 по 23 липня 2021 року — директор Національного інституту стратегічних досліджень.

З 23 липня 2021 по 26 березня 2024 року — голова Служби зовнішньої розвідки[9].

З 26 березня 2024 Секретар РНБО, замінив на цій посаді Олексія Данілова[10].

З 29 березня 2024 року Координатор Ставки Верховного Головнокомандувача ЗСУ[11].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Catalog of the German National Library
  2. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/1882024-50205
  3. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/1872024-50201
  4. ↑ Указ Президента України № 376/2014 «Про призначення О. Литвиненка заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
  5. ↑ Указ Президента України від 13 серпня 2019 року № 598/2019 «Про звільнення О.Литвиненка з посади заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  6. ↑ Указ Президента України від 13 серпня 2019 року № 599/2019 «Про деякі питання Національного інституту стратегічних досліджень»
  7. ↑ Указ Президента України №-318/2021 від 27.7.2021. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  8. ↑ Зеленський звільнив Данілова з посади Секретаря РНБО. Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  9. ↑ Зеленський змінив керівника Служби зовнішньої розвідки [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.], УНІАН
  10. ↑ Зеленський звільнив Данілова з посади секретаря РНБО: хто його замінив. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 квітня 2024.
  11. ↑ Указ Президента України №-201/2024 від 29.03.2024
  12. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  13. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1094/2011 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року". Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
  14. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Декларація

[ред. | ред. код]
Попередник: Секретар РНБО
з 2024 		Наступник:
Олексій Данілов
2019-2024 		на посаді
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Литвиненко_Олександр_Валерійович&oldid=43061981