Єрик

Єрик у місті Вилкове

Є́рик — відносно вузький протік, що з'єднує озера, затоки, протоки річок між собою, а також з морем. Також річкова стариця або штучний осушувальний канал. Єрики бувають постійні і тимчасові (сухі стариці або балки). Вони розташовуються в заплавах річок або між озерами.

Етимологія

Слово «єрик» пояснюється (див. «Етимологічний словник української мови») як давнє запозичення з тюркських мов (порівн. з пізніше запозиченими ариками і згадуваними у «Слові о полку Ігоревім» яругами). Буквально означає: «щілина, тріщина, провалля» або «байрак, рів». Ця назва особливо поширена по північному узбережжі Каспійського моря (на Прикаспійській низовині) і в пониззі Волги, Дону, Кубані, Дунаю і Дніпра. Слово «єрик» входить у багато топонімів — Єрик (річка), Єрик-Шопино, Козачий Єрик тощо.

Цікаві факти

• Мабуть, місцем дії в початковому варіанті популярної козацької пісні «Любо, братці, любо» був Чорний Єрик, і тільки пізніше, у зв'язку з кавказькими війнами, відомішим став варіант зі співзвучною кавказькою річкою Терек.
• В Україні одними з найвідоміших єриків є вулиці-канали міста Вилкове.

Джерела

1. Мильков Ф. Н. Словарь-справочник по физической географии. М.: Мысль, 1970, 343 с. (рос.)
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .
3. Єрик // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.