Ісайківська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ісайківська волость | ||||
Центр | Ісайки | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 13 361 (1886) | |||
Населення | 9703 осіб (1886) | |||
Густота | 66.5 осіб / км² | |||
Ісайківська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Канівського повіту Київської губернії з центром у селі Ісайки.
Станом на 1886 рік складалася з 6 поселень, 6 сільських громад. Населення — 9703 осіб (4835 чоловічої статі та 4868 — жіночої), 1201 дворове господарство[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 9042 | 5092 |
Приватної власності | 339 | 212 |
Казенної власності | 3751 | 2388 |
Іншої власності | 229 | 152 |
Загалом | 13361 | 7844 |
Основні поселення волості:
- Ісайки — колишнє власницьке село при урочищі Мартиненковим за 59 верст від повітового міста, 2632 особи, 349 дворів, православна церква, школа, 4 постоялих будинки, лавка.
- Біївці — колишнє власницьке село, 2411 осіб, 278 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки.
- Гута — колишнє власницьке село при річці Реп'яшка, 594 особи, 77 дворів, постоялий будинок.
- Дмитренки — колишнє власницьке село при річці Реп'яшка, 729 осіб, 105 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, водяний млин.
- Киданівка — колишнє власницьке село, 2037 осіб, 278 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, 3 лавки.
- Яцюки — колишнє власницьке село, 842 особи, 114 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка.
Старшинами волості були:
- 1909—1910 роках — Єлисей Тимофійович Самойлівський[2],[3];
- 1912—1913 роках — Яким Пилипович Саленко[4],[5];
- 1915 роках — Прохор Гутник[6].
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |