Їжатцеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Їжатцеві
Період існування: ранній міоцен — сучасність
Hystrix cristata
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Підряд: Їжатцевиді (Hystricomorpha)
Інфраряд: Hystricognathi
Парворяд: Phiomorpha
Родина: Їжатцеві (Hystricidae)
Роди
Вікісховище: Hystricidae

Їжатцеві[1][2], їжатцюваті[3], (Hystricidae) — родина гризунів, що налічує 3 роди й 11 сучасних видів, які проживають в Африці (окрім Мадагаскару), південній Азії й Італії (Hystrix cristata, можливо, ввезений римлянами). Найбільш ранній знайдений викопний матеріал належить міоцену Європи. Їжатцеві передусім рослиноїдні; наземні й нічні тварини.

Родинні групи

[ред. | ред. код]

Родина їжатцевих належить до підряду їжатцевиді (Hystricomorpha), до складу якого також включають представників родин кавієві (Caviidae), агутієві (Dasyproctidae), шиншилові (Chinchillidae), аброкомові (Abrocomidae), пакові (Cuniculidae) та ін.

Нерідко їжатцевих (Hystricidae) об'єднують у спільну групу з еретизоновими, або голкошерстовими (Erethizontidae) через їхню схожість у розвитку голчастого покриву. У літературі для такого об'єднаного таксона поширена назва "дикобраз". Попри це, така схожість є наслідком паралелізму, і розвиток голчастих покривних утворів характерних для багатьох груп підряду їжатцевидих. Тепер родини Hystricidae та Erethizontidae відносять до різних парврядів:

Зовнішність

[ред. | ред. код]

Їжатцеві — це середніх розмірів або великі гризуни, що мають коренасту будову тіла, довжина хвоста не більш ніж половина довжини тіла й голови, кінцівки короткі; спину, боки, частину хвоста покривають голки чи шипи аж до 35 см довжиною. Діапазон довжини голови й тіла: 35–93 см, довжини хвоста: 2,5–26 см; вага: 1,5–30 кг.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Родини налічує три роди і 11 видів.

Викопні: Sivacanthion, Xenohystrix, кілька видів Hystrix.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Їжатці, на відміну від своїх дендрофільних родичів з Нового світу (Erethizontidae), доволі повільні й наземні тварини. Вони переважно нічні. Пожива складається переважно з різноманітної рослинної їжі, це може бути диня, виноград, манго, ананас, цукрова тростина, але обгризання кісток і харчування падлом також за ними помічається. Також вони часто обгризають кору та стовбури дерев для регулювання зношування зубів. Головні вороги: дикі коти, хижі птахи, гієни, пітони, а також люди, які вбивають їжатців заради м'яса, заради прикрас чи амулетів, або тому, що вважають їх шкідниками господарства, бо вони обгризають стовбури дерев.

Місця проживання

[ред. | ред. код]

Поширені в південній Європі, південній Азії (в тому числі на багатьох островах), великій частині Африки. Можуть проживати в пустелях, на кам'янистих ділянках, в горах, саванах, серед орних земель, у лісах. Часто використовують покинуті глибокі нори інших тварин; також живуть у печерах, ущелинах, порожнистих деревах або глибоких норах, які вони викопали самі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
  2. ↑ Царик, Й.В. Хамар, І.С., Дикий І. В. та ін. Зоологія хордових. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — С. 306.
  3. ↑ Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 20.
  4. ↑ Іноді у наукових працях може траплятися стара русифікована назва родини: «дикобразові»: Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.

Джерела

[ред. | ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Їжатцеві&oldid=41138177