Агротуризм
Агротуризм, сільський туризм — туризм у сільській місцевості: у селах, на хуторах, у зручних селянських будинках, в агрооселях. Точне визначення поняття агротуризму в Законі України «Про туризм» відсутнє.
Проблеми функціонування сільського туризму у тій чи іншій мiрi досліджували В. Гетьман, П. Горішевський, М. Пітюлич, М. Рутинський та інші науковці. Під агротуризмом Я. Маєвський розуміє різні форми туризму, пов'язані з функціонуванням сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво і годівля тварин становлять одну з істотних принад. Сільський туризм, за визначенням науковця, являє собою кожен вид туризму, який відбувається у сільському середовищі й використовує його цінності. Сільський спосіб життя, природа, краєвиди, культура, архітектура тощо є головними принадами.
Агротуризм — це відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях і передбачає використання сільського фермерського) господарства з метою рекреації, освіти та активного залучення відпочиваючих до традиційних форм господарювання. Деякі українські науковці під аграрним туризмом розуміють туристську діяльність на території сільськогосподарських (фермерських) угідь, де є умови для виробництва сільськогосподарської продукції і відпочинку міського населення з добровільним частковим залученням бажаючих до деяких видів сільськогосподарських робіт.
Агротуризм — це екологічно стійкий вид туризму, який направлений на ознайомлення та використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості для створення туристичного продукту.
Агротуризм — це форма підприємницької діяльності, яка безпосередньо пов'язана з сільськогосподарським виробництвом та/або туризмом, направлена на організацію відпочинку на фермі, ранчо або в особистому селянському господарстві з розважальною або пізнавальною метою, а також приносить прибуток за надані послуги. Турковський М. визначає агротуризм як можливість відпочинку у період відпустки чи вихідних і здійснюється з використанням існуючих природних ресурсів, вільних приміщень тощо. За визначенням Асоціації сприяння розвитку агротуризму, він являє собою вид діяльності, який організовується в сільській місцевості, при якому формуються та надаються відпочиваючим комплексні послуги з проживання, відпочинку, харчування, екскурсійного обслуговування тощо.[1]
Туристи якийсь час ведуть сільський спосіб життя, знайомляться з місцевою культурою і місцевими звичаями, беруть участь у традиційній сільській праці. Агротуризм добре розвинений в Іспанії, Італії, Франції, Австралії, США.
Досить важливе місце у сфері агротуризму посідає інфраструктура, до якої слід віднести:
- виробничу інфраструктуру, що орієнтована на народні ремесла, можливо на виробництво сувенірів, що є характерними для даного регіону, приготування традиційних сільських страв, організація для туристів різноманітних видів сільськогосподарської діяльності;
- засоби для розміщення туристів, тобто агросадиби, ферми або сільські будиночки;
- інженерну інфраструктуру (телефонізація, освітлення, опалення, Інтернет, водопостачання) тобто все те, що сприяє комфортному споживанню туристичного продукту;
- соціальну інфраструктуру (кінотеатри, будинки культури, виставки, ярмарки та ін.
Інфраструктура повинна створювати максимально комфортні та екологічно сприятливі умови для проживання відпочиваючих, мінімально впливати на довкілля та не порушувати екологічну стійкість природного середовища.[2]
Агротуризм має велику історію в Сполучених Штатах Америки. Відпочинок і туризм на фермах можна простежити з кінця 1800-х років, коли сім'ї, намагаючись втекти від літньої спеки міста, відвідували родичів-фермерів. У 1930-х і 1940-х роках серед людей, які прагнули втекти від стресів Великої депресії та Другої світової війни, поїздки в сільську місцевість знову стали популярними. Широкого інтересу набули прогулянки на конях, контактні зоопарки на фермах, що приводило до ностальгії по фермах у 1960-х і 1970-х роках. Відпочинок на фермі, готель типу «ліжко та сніданок» і комерційні екскурсії на ферму були популярні в 1980-х і 1990-х роках.[3]
Після періоду культурного та політичного просування, агротуризм вперше увійшов до італійського законодавства на місцевому рівні в 1973 році (автономна провінція Тренто). Перша згадка про агротуризм (розміщення в агротуризмі) в законі штату належить до рамкового закону про туризм 1983 року (Закон від 17 травня 1983 року, п. 217). Перший закон для регулювання агротуризму був виданий через два роки (Закон № 730 від 5 грудня 1985 р.).[4] Сьогодні в Італії кількість агротуристичних центрів становить від 9000 до 20 000. Їхній успіх спонукав багато інших країн Європейського Союзу до впровадження подібної національної політики, щоб допомогти збільшити дохід ферми та створити робочі місця в сільських громадах.[5]
Проєкт Закону України Міністерства аграрної політики «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність» від 24.02.2009 р.[6] пропонував єдине поняття аграрного туризму як виду туризму відпочинкового і пізнавального характеру, пов'язаного з використанням майна особистих селянських господарств, що передбачає здійснення агротуристичної діяльності під час тимчасового перебування туристів у сільській місцевості.
Назва законопроєкту через деякий час змінилася і сьогодні він називається Проєкт Закону України «Про сільський аграрний туризм» від 20.07.2009 р., де наведене нове визначення поняття «сільський аграрний туризм» — як вид туризму, що проводиться у сільській місцевості і передбачає використання майна фізичних осіб — сільськогосподарських товаровиробників, особистих селянських господарств, фермерських господарств з метою рекреації, тимчасового розміщення (проживання) туристів та активного залучення до традиційних форм сільського господарювання.[7]
05.03.2021 року розглядався проєкт Закону України «Про сільський та сільський зелений туризм». У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2021 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2022 року, а після 15 липня 2021 року — не раніше 1 січня 2023 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).[8]
Різновидом агротуризму є поєднання роботи з відпочинком, коли в обмін на участь у сільськогосподарських роботах частину дня турист / землероб отримує житло і харчування, без платежів грошей між двома сторонами. Такий тип взаємодії фермерів і туристів організовується в багатьох країнах світу через програму WWOOF.[9]
- ↑ [1]
- ↑ [2]
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2023. Процитовано 2 грудня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ it:Agriturismo#cite_ref-2
- ↑ [3]
- ↑ [4]
- ↑ [5]
- ↑ [6]
- ↑ WWOOF.org. Архів оригіналу за 13 вересня 2008. Процитовано 29 жовтня 2009.
- Агротуризм в Україні: як він може сприяти розвитку села і покращенню життя селян (Практичні поради)
- Закон України «Про туризм»
- Проект Закону України Міністерства аграрної політики «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність»
- Проект Закону України «Про сільський та сільський зелений туризм»
- Зеленый туризм в Украине [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Малый туристический бизнес в сельской местности [Архівовано 4 квітня 2010 у Wayback Machine.] Всё о туризме (рос.)
- Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Архівовано 10 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сприяння розвитку сільського зеленого туризму [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Законопроєкт Бушка: Як вивести сільський туризм на якісно новий рівень
- ] (італ.) — Переглянуто:2 грудня 2022.
- A Brief History of Agritourism, Internationally and in the United States. (2013). In Colorado Cultural, Heritage and Agritourism Strategic Plan.
- Chapter 1 Author Megan L. Bruch, Extension Specialist, Center for Profitable Agriculture
- «Молодий вчений» • № 5.1 (45.1) • травень, 2017 р.
- Іванова В. Г. «„Сільський туризм“ як категорія науки адміністративного права та законодавства України»
- Вісник аграрної науки Причорномор'я. — 2017. — Вип. 4
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |