Альберто Кавальканті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберто Кавальканті
Alberto Cavalcanti
Ім'я при народженніАльберто де Алмейда Кавальканті
Дата народження6 лютого 1897(1897-02-06)
Місце народженняРіо-де-Жанейро, Бразилія
Дата смерті23 серпня 1982(1982-08-23) (85 років)
Місце смертіПариж, Франція
Національністьіталієць
Громадянство Бразилія
 Франція[1][2]
Професіякінорежисер, сценарист, продюсер
Роки активності1922 — 1976
IMDbID 0146709
Альберто Кавальканті у Вікісховищі

Альбе́рто де Алме́йда Кавалька́нті (італ. Alberto Cavalcanti, 6 лютого 1897, Ріо-де-Жанейро, Бразилія — 23 серпня 1982, Париж, Франція) — кінорежисер, сценарист, продюсер та художник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Альберто Кавальканті народився в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у сім'ї відомого математика італійського походження. У 1917-му у 18-річному віці закінчив Женевський університет, де вивчав архітектуру та юриспруденцію. Приїхавши цього ж року до Парижа, залучився до діячів «Авангарду».

У 1922 році почав працювати в кіно як художник-декоратор у фільмах режисера Марселя Л'Ерб'є «Нелюдяна» і «Покійний Маттіас Паскаль». У 1926 році дебютував як режисер, поставивши фільм «Тільки час», що мав принципове значення для кіноавангардистів, і став свого роду маніфестом документалізму в авангардному кіно. У першому ж своєму фільмі Кавальканті на противагу усім іншим доводив, що і документальна картина довколишнього світу також може слугувати матеріалом для експериментів з часом і простором, давши поштовх особливому різновиду документального кіно — поетичному документальному фільму.[3].

У 1934 році на запрошення англійського режисера-документаліста Джона Грірсона Кавальканті переїхав до Лондона, де працював продюсером та керівником виробництва в очолюваному Грірсоном кінооб'єднанні GPO Film Unit[en]. У 1945 році спільно з Б. Дірденом, Ч. Крайтоном и Р. Геймером поставив ігровий фільм «Пізно вночі», який у 1946 році отримав приз Кінофестивалю в Локарно за найкращий сценарій.

Повернувшись у 1950 році до Бразилії, Кавальканті працював там продюсером на кіностудії в Сан-Паулу, яку і очолював, а у 1952 році заснував кіностудію «Кінофільмес» (Kino Filmes), де поставив свій найкращий фільм «Пісня моря» (1952).

У 1954 році після внесення його до «чорного списку» за комуністичні погляди, Альберто Кавальканті повернувся до Європи. Протягом 1960–1970 років працював в Австрії, Англії, Франції.
Син Альберто Кавальканті — бразильський кінорежисер Івері Кавальканті[4].
У 1953 році в Бразилії вийшла автобіографічна книга Альберто Кавальканті «Filme e Realidade» (Кіно і реальність).

Помер Кавальканті в Парижі у 85-річному віці.

Обрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Оригінал Країна/Опис
1927 На рейді En rade Франція
1928 Капітан Фракасс Captain Fracasse Франція
1929 Червона шапочка Le petit chaperon rouge Франція
1930 Канікули диявола Les vacances du diable США, Франція
1931 На загубленому острові Dans une île perdue Франція
1942 Як пройшов день? Went the Day Well? Англія
1944 Любитель шампанського Champagne Charlie Англія
1945 Пізно вночі Dead of Night Англія
1947 Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі The Life and Adventures of Nicholas Nickleby Англія
1947 Перший джентельмен The First Gentleman Англія
1947 Вони зробили мене втікачем They Made Me a Fugitive Англія
1952 Пісня моря O Canto do Mar Бразилія
1959 Перша ніч La prima notte Франція, Італія
1959 Пан Пунтіла і його слуга Матті Herr Puntila und sein Knecht Matti Австрія, ФРН

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1946 Кінофестиваль в Локарно При за найкращий сценарій «Пізно вночі» Перемога
1947 Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах Найкращий режисер «Пісня моря» Перемога
Венеційський кінофестиваль Міжнародний Гран-прі «Вони зробили мене втікачем» Номінація
1954 Каннський кінофестиваль Гран-прі «Пісня моря» Номінація

Джерела

[ред. | ред. код]
  • КАВАЛКАНТИ, Кавальканти Алберху // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.premiere.fr/Star/Alberto-Cavalcanti
  2. французька Вікіпедія — 2001.
  3. Беленький И. Французкое кино 20-х годов // Лекции по всеобщей истории кино: Годы беззвучия: Кн. 1, Кн.2: Учебное пособие / Отв. редактор В. А. Луков. — М. : Гуманитарный институт телевидения и радиовещания им. М. А. Литовчина (ГИТР), 2008. — 416 с. — 2000 прим. — ISBN 978-5-94237-032-9.(рос.)
  4. У карты киномира. Бразилия // Советский экран. — М. : «Правда», 1982. — Вип. 4 (лютий). — С. 17. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]