Алі Фетхі Ок'яр

Алі Фетхі Ок'яр
тур. Ali Fethi Okyar
Народився	29 квітня 1880(1880-04-29) Прилеп, Османська імперія
Помер	7 травня 1943(1943-05-07) (63 роки) Анкара, Туреччина або Стамбул, Туреччина
Поховання	Цвинтар Зінджирлікую
Країна	Туреччина
Діяльність	дипломат, політик
Alma mater	Монастирська військова вища школаd і Османський військовий коледжd
Знання мов	турецька
Учасник	Італійсько-турецька війна 1911—12 і Балканські війни
Посада	Член Великих національних зборів Туреччини, Turkish ambassador to Franced, Chairman of the Cabinet of the Executive Ministers of Turkeyd, прем'єр-міністр Туреччини, Q106612704?, ambassador of Turkey to the United Kingdomd, list of ministers of national defense of Turkeyd і Minister of National Defenced
Військове звання	підполковник
Партія	Республіканська народна партія і Liberal Republican Partyd (17 листопада 1930)
Конфесія	іслам
Діти	Nermin Kırdard
Медіафайли у Вікісховищі

Алі Фетхі Ок'яр (тур. Ali Fethi Okyar; 29 квітня 1880, Прилеп, вілайєт Монастир, Османська імперія — 7 травня 1943, Стамбул, Туреччина; до 1934 року: Алі Фетхі-бей) — турецький державний діяч і дипломат, військовий офіцер та дипломат протягом останнього десятиліття існування Османської імперії. Він також був другим прем'єр-міністром Туреччини (1924—1925) та другим головою турецького парламенту після Мустафи Кемаля.

Біографія

Народився в черкеській або албанській сім'ї.

У 1913 році він приєднався до комітету союзу та прогресу (іттіхат ве теракі джемійєті) і був обраний Генеральним секретарем комітету. У тому ж році був призначений послом у Болгарії, а військовим аташе дипломатичної місії був Мустафа Кемаль.

У жовтні 1922 був призначений міністром внутрішніх справ Туреччини.

З 1924 по 1923 та в 1924—1925 роках — прем'єр-міністр Туреччини. Одночасно поєднував цю посаду з посадою Міністра національної оборони країни (1924—1925).

У проміжку між цими призначеннями був головою Великих національних зборів.

У 1925—1930 роках був послом Туреччини у Франції. Він попросив Ататюрка під час зустрічі до Ялова дозволити заснувати опозиційну Ліберальну республіканську партію, аби створити традицію багатопартійної демократії у Туреччині. Однак коли уряд помітив підтримку цієї опозиційної партії серед ісламістів та противників реформ Ататюрка, вона була оголошена незаконною та закритою, ситуація аналогічна Прогресивно-республіканській партії, яка проіснувала кілька місяців у 1924 році.

У 1939—1941 роках обіймав посаду міністра юстиції.