Анджей Броніслав Грабовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Броніслав Грабовський
Леопольд Льофлер «Анджей Грабовський»
Псевдопол. Andrzej Bronisław Grabowski
Народився19 листопада 1833(1833-11-19)
Краків
Помер2 вересня 1886(1886-09-02) (52 роки)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар, поле № 18
КраїнаКраківська Республіка, Австрія, Австро-УгорщинаАвстрія, Австро-Угорщина
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьхудожник
Галузьобразотворче мистецтво[1]
Відомий завдякихудожник
Alma materМюнхенська академія мистецтв
Знання мовпольська
Жанрпортрет
БатькоФранцишек Грабовський
МатиСоломія Копт
Брати, сестриВойцех Грабовський
У шлюбі зМарія Сабіна Ганна Брюль

Анджей Броніслав Грабовський (19 листопада 1833, Краків — 2 вересня 1886, Львів) — художник. Старший брат художника Войцеха Грабовського. Сучасники вважали його художником романтичного типу. Вирізнявся оригінальним одягом та екстравагантною поведінкою.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Батько — Францишек Грабовський. Матір — Соломія Копт (можливо Копф).

Навчання

[ред. | ред. код]

У 18491855 рр. навчався у Школі образотворчого мистецтва в Кракові, де заприятелював з Артуром Ґроттґером. З 1860 року навчався в академії у Відні, пізніше в Парижі та в академії в Мюнхені.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Сабіна Ганна Брюль (нар.1846 — пом.2 березня 1916), донька Івана Германа та Генерози Павлини Келер, з якою обвінчався 16 травня 1868 року в Львівській катедрі[2].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Помер у Львові 2 вересня 1886 року і похований у полі № 18 на Личаківському цвинтарі до могили брата. Дружина пізніше (2 березня 1916) похована разом з ними.

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1866 році оселився у Львові. Його майстерня знаходилася у будинку на вул. Личаківська, 15. У ранній період творчості малював романтичні руїни замків, гумористично загострені жанрові сцени — «Обірванці» (бл. 1853), «Рибалка» (бл. 1855—1856). «Автопортрет» (1862, Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького) — намалював у драматичному освітленні, підкреслюючи романтичний конфлікт з оточенням.[3]

3 1877 року завдяки Яну Матейці став професором Академії образотворчих мистецтв у Кракові.

Техніка

[ред. | ред. код]

Писав жанрові та історичні картини, портрети аристократії та своїх сучасників. Використовував широкі, енергійно покладені мазки, ефекти світлотіні, тонко окреслював градації стриманих тонів, влучно схоплював властиві особливості зображуваних мешканців міста. Його олійні портрети наповнені деякою експресією та високою ретельністю.

Працював також над сатиричною графікою. Друкував свої карикатурні статті під псевдонімом «Кобальт» у львівському гумористичному часописі «Хохлік»(пол. «Chochlik»).

Роботи

[ред. | ред. код]

Найбільш відомі знаходяться в музеях:

  • у Львові (автопортрет (1862), портрет доктора Смолька (1875) та (1883));
  • у Кракові (автопортрет (1885) та 2 інші);
  • у Раперсвільських колекціях (портрет братів Козакевичів та інші).

Привертає увагу «Українська русалка» (1873). Відомий також портрет князя Адама Стефана Сапеги (1878). Він добре зобразив: Корнеля Уєйського (1868), Антонія Куржаву] (1871), М. Трояцьку (1873), А. Гофман (1875), В. Завадського (1875), колекціонера К. Кюнґля (1876), книговидавця Ф. Г. Рихтера (бл. 1876), Воробкевича, Станіслава Тарновського, К. Дідушицького (1881), С. Червінського (1882), архітекторів Л. Бодашевського (1884) і В. Равського-старшого (1884), та голову львівського казино Ю. Малиновського (1885).

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чеська національна авторитетна база даних
  2. Księgi metrykalne parafii wyznania rzymskokatolickiego z terenu archidiecezji lwowskiej, sygn. 761 [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
  3. Енциклопедія Львова. В 2-х томах / Андрій Козицький, Ігор Підкова. — Львів : Літопис, 2007 — 2008. — Т. I. — С. 638. — ISBN 966-7007-68-8 (І том), ISBN 978-966-7007-69-0 (ІІ том).

Посилання

[ред. | ред. код]