Артеменко Юрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артеменко.
Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко
Засновник та продюсер Українського продюсерського Хабу
Нині на посаді
Народився28 лютого 1963(1963-02-28) (61 рік)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
Відомий якжурналіст, політик
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнець
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1989)[1], МАУП (2002)[1] і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського (2010)
Політична партіябезпартійний
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
IV скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 — 8 вересня 2005[2]
V скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 — 23 листопада 2007

Ю́рій Анато́лійович Арте́менко (нар. 28 лютого 1963, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український журналіст, політик, громадський діяч, народний депутат України IV та V скликань, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 2014  по 2019 рр.).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 лютого 1963 (м. Запоріжжя), українець. Батько Анатолій Антонович (1926) і мати Євгенія Степанівна (1928).[джерело?]

Освіта

[ред. | ред. код]

З вересня 1970 по червень 1980 року — учень середньої школи № 79 міста Запоріжжя. У вересні 1980 — травні 1981 року — учень СПТУ № 43 Запорізького обласного побутового управління.[джерело?]

Вища освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (заочно, 1983—1989), журналіст; Міжрегіональна академія управління персоналом (заочно, 1999—2002), «Правознавство», юрист; Київський політехнічний інститут (магістратура, 2010), «Адміністративний менеджмент».

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У травні 1981 — травні 1983 року — служба в Радянській армії (Московський військовий округ).

У вересні 1983 — листопаді 1984 року — стажер, у листопаді 1984 — липні 1986 року — кореспондент, у липні 1986 — липні 1987 року — старший кореспондент, у липні 1987 — серпні 1990 року — завідувач відділу комсомольського життя та інформації Запорізької обласної газети «Комсомолець Запоріжжя».

У серпні 1990 — листопаді 1996 року — перший заступник редактора, у листопаді 1996 — грудні 1997 року — редактор газети «МИГ» (колишній «Комсомолець Запоріжжя»), у грудні 1997 — березні 2002 року — головний редактор — виконавчий директор Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Газета «МИГ» у місті Запоріжжі. У серпні 2000 — квітні 2002 року — за сумісництвом генеральний директор ТОВ "Видавничий дім «Кераміст»[3].

У 1998—2000 входив до складу секретаріату Запорізької обласної організації Національного союзу журналістів України, перебував консультантом міжнародного фонду IREX (програма ProMedia); був обраний депутатом Запорізької обласної ради (1998—2002).

Перебував в партіях «Солідарність» (був членом політради), Народному союзі «Наша Україна» (член ради; у березні 2005 р. — липні 2007 р. — голова Запорізької обласної організації), нині — безпартійний.

У 2001—2005 був засновником, членом правління та віце-президентом Української асоціації видавників періодичної преси. З березня 2002 по 2005 рік — шеф-редактор газети «МИГ». Входив до складу Громадської ради при Держкомтелерадіо України (у 2009—2010 був її головою).

Державна діяльність

[ред. | ред. код]

Народний депутат України IV скликання з квітня 2002 р. до липня 2005 р., виборчий округ № 77, Запорізька область, самовисуванець. «За» 15.99 %, 14 суперників. На час виборів: головний редактор — виконавчий директор ТОВ "Газета «МИГ», безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 р. — лютий 2004 р.), позафракційний (лютий — вересень 2004 р.), член фракції «Наша Україна» (з вересня 2004 р.). Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002 р.). Склав депутатські повноваження 8 вересня 2005 р.[4]

4 лютого — 8 листопада 2005 року — голова Запорізької облдержадміністрації[5][6].

Народний депутат України V скликання з квітня 2006 р. до листопада 2007 р. від Блоку «Наша Україна», № 55 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006 р.). Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 2006 р.).[7]

З 2008 року — голова Наглядової ради Всеукраїнської радіомережі «Ретро» та «Радіо Алла». З 2009 року — голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Допомога».

У листопаді 2009 — липні 2010 року — голова Громадської ради при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України[8].

В жовтні 2011 року здав іспити і отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (рішення МКДКА №4715 від 25.102011 р)

З 7 липня 2010 по 16 червня 2011 року — заступник Міністра культури та туризму України[9][10], курував питання туризму та футбольного чемпіонату Євро-2012.

Станом на 2013 — голова ради товариства "Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо», м. Київ[11]

З 2013 року — позаштатний радник Міністра закордонних справ України.

7 липня 2014 призначений Президентом України головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.[12]

За 2015 рік Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на чолі з Юрієм Артеменко вилучила з вітчизняного ефіру понад 10 російських телеканалів, а також іноземні фільми і програми, в яких беруть участь особи, що закликали до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди. Упродовж 2015—2016 років проводилася робота з розширення теле- та радіомовлення на території АТО та тимчасово окупованого Криму. Окрім цього, Нацрада під керівництвом Юрія Артеменка ретельно контролює виконання квот на українські пісні та мову вітчизняними радіостанціями.Загалом протягом 2015 -2019 року НацРадою під керівництвом Ю.Артеменка було вилучено з українського ефіру понад 70 російських телеканалів[13]

4 травня 2019 року оголосив про відставку з посади члена Нацради.[14] Того ж дня був звільнений Президентом України.[15]

З червня 2019 року — віце-президент міжнародної кінокомпанії Star Media.У лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії, звільнився з цієї посади

З 2020 — Голова Наглядової ради Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

В січні 2021 був включений до складу Наглядової ради Українського культурного фонду.Повноваження закінчилися в 2024 році[16]

Відповідальний секретар Наглядової Ради Національного медичного університету імені О.Богомольця  [17]

З 2021 по 2024 рік виконував обовязки голови Наглядової Ради Українського культурного Фонду[18]

Співзасновник Міжнародної франко-української кінокомпанії "Apple Tree Vision".[19]

Співзасновник компанії «Український продюсерський  хаб». Є продюсером понад 12 повнометражних кінофільмів та телевізійних серіалів ,серед яких зокрема фільм «Останній найманець» для платформи Netflix за участю Жан Клод Ван Дамма, фільм «ШТТЛ» - переможець багатьох міжнародних кінофестивалів, стрічка «Я,Побєда і Берлін» про співака Андрія Кузьменка (Скрябіна), яка стала одним з найбільш касових фільмів в історії сучасної України. [20][21]

Доходи

[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією за 2015 рік, Юрій Артеменко володіє квартирою площею 134 кв. м, машиномісцем площею 18 кв. м, часткою в трьох компаніях: 1 % — у ТОВ "Газета «МіГ», 17,25 % — у ТОВ «Євроінтермедіа», 11,1 % — у ТОВ «Голден інтер медіа» загальною вартістю 587,6 тис. грн. За минулий рік Артеменко задекларував 152 тис. грн заробітної плати, його дружина 761 тис. грн — дохід від підприємницької діяльності, 46 тис. грн — гонорари та інші виплати. Окрім цього, у глави Нацради є $42 тис. і 96 тис. грн готівкових коштів, $3,85 тис. і 9,5 тис. грн на банківських рахунках. У його дружини — $112 тис. готівкою, $3 тис. на банківському рахунку.[джерело?]

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]
  • Найкращий журналіст року в Запорізькому регіоні (1988)
  • Премія «Людина року» в Запорізькому регіоні (1999)
  • «Телетріумф» (спеціальна нагорода Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України) — за особистий внесок у розвиток телебачення України (2005)[22]
  • «Знак Пошани» (відзнака Міністерства оборони України)[23]
  • Відзнака Президента України Віктора Ющенка «Гвардієць Революції» I ступеня[24]
  • Державний службовець III рангу - з 2005 року[25]
  • Нагороджений нагрудним знаком Міністерства культури і туризму України. «Почесний працівник туризму України»(постанова Колегії МКТ № 5/24 від 18.05.2011 р)
  • Нагороджений Орденом Ізабели Католички  ( указ Короля Іспанії від 23.07.2013)
  • Заслужений журналіст України (2013)[11]
  • Державний службовець 1-го рангу - з 2007 року (Розпорядження Голови Верховної Ради України № 1326 від 23.11.2007 р)
  • Журнал «Фокус» відніс Артеменко під № 85 до рейтингу «100 найвпливовіших українців 2014 року».
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (15 листопада 2016)[26]
  • Голова Наглядової ради Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (2020)
  • Відповідальний секретар Наглядової Ради Національного медичного університету імені О.Богомольця  [17]
  • Член Наглядової ради Українського культурного фонду (2021-2024)
  • Член Української кіноакадемії (2021)

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина Олена Миколаївна (1963); син Денис (1992)[27][28], дочка Наталія (1981)від першого шлюбу дружини; онучка Поліна[29].та онук Даніель

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://file.liga.net/person/923-urii-artemenko.html
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 8 вересня 2005 року № 2836-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Артеменка Ю.А.»
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 23 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Народний депутат України IV скликання. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  5. ↑ Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 174/2005 «Про призначення Ю. Артеменка головою Запорізької обласної державної адміністрації»
  6. ↑ Указ Президента України від 8 листопада 2005 року № 1560/2005 «Про звільнення Ю. Артеменка з посади голови Запорізької обласної державної адміністрації»
  7. ↑ Народний депутат України V скликання. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 року № 1368-р «Про призначення Артеменка Ю.А. заступником Міністра культури і туризму України».
  10. ↑ Указ Президента України від 16 червня 2011 року № 675/2011 «Про звільнення Ю. Артеменка з посади заступника Міністра культури і туризму України»
  11. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 18 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ nrada.org.ua
  13. ↑ З пресконференції Укрінформу.
  14. ↑ Дякую за спільну роботу — заява голови Національної ради Юрія Артеменка. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 186/2019. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  16. ↑ Юрій Артеменко став виконувачем обов’язків голови Наглядової ради УКФ. detector.media (укр.). 23 липня 2021. Процитовано 7 жовтня 2024.
  17. ↑ а б Офіційний сайт Національного медичного університету імені О.Богомольця.
  18. ↑ Офіційний сайт УКФ.
  19. ↑ Артеменко Юрій Анатолійович. LB.ua. 7 травня 2019. Процитовано 7 жовтня 2024.
  20. ↑ imdb.com. Все про кіно та його творців.
  21. ↑ Укрінформ повідомляє.
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 23 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ На «Уральських казармах» — новий командуючий. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 23 грудня 2014.
  24. ↑ Жители Запорожской области, награжденные Знаком отличия Президента Украины «Гвардеец революции» I степени // Міг, 06.10.2005, № 40 (6516), с. 4
  25. ↑ Указ Президента України від 28 березня 2005 року № 565/2005 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  26. ↑ Указ Президента України № 505/2016 від 15 листопада 2016 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку». Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  27. ↑ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.». Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 10 лютого 2014.
  28. ↑ Юрій Артеменко на новорічному святі відповідає за феєрверки. razom.org.ua. 2006-12-29 13:09:41. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  29. ↑ Запорожский экс-губернатор похвастался своей внучкой, которая снимается в кино с Жаном Рено. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Березовський Володимир Петрович 		Голова Запорізької облдержадміністрації
4 лютого — 8 листопада 2005 		Наступник:
Головко Анатолій Іванович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Артеменко_Юрій_Анатолійович&oldid=43772074