Координати: 50°28′32″ пн. ш. 28°7′8″ сх. д. / 50.47556° пн. ш. 28.11889° сх. д. / 50.47556; 28.11889

Березова Гать (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Березова Гать
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Курненська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18040270030038870
Облікова картка с. Березова Гать
с. Березова Гать (до 2017 р.) 
Основні дані
Населення 251 (2001)
Територія 1,207 км²
Густота населення 161,930 осіб/км²
Поштовий індекс 12034
Географічні дані
Географічні координати 50°28′32″ пн. ш. 28°7′8″ сх. д. / 50.47556° пн. ш. 28.11889° сх. д. / 50.47556; 28.11889
Водойми Тня
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 10, с. Курне, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12031
Карта
Березова Гать. Карта розташування: Україна
Березова Гать
Березова Гать
Березова Гать. Карта розташування: Житомирська область
Березова Гать
Березова Гать
Мапа
Мапа

Бере́зова Гать — село в Україні, в Курненській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 251 особу (2001). До 1939 року — колонія. У 1925—59 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Населення

[ред. | ред. код]

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 512 осіб, з них: римокатоликів — 77, протестантів — 429, чоловіків — 249, жінок — 263[1].

В кінці 19 століття в колонії нараховувалося 74 двори та 467 мешканців[2][3]. Станом на 1906 рік нараховувалося 67 дворів та 416 мешканців[4], у 1910 році кількість населення становила 394 мешканці[5].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 642 особи, кількість дворів — 114[6], на 1924 рік — 620 осіб, з перевагою населення польської та німецької національностей; дворів — 122[7].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 225 осіб.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 251 особу[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 249 99.2%
російська 2 0.8%
Усього 251 100%

Історія

[ред. | ред. код]

В кінці 19 ст. — колонія у Курненській волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 35 верст від центру повіту, м. Новоград-Волинський[2]. Лютеранське поселення на власних землях, за 40 км південно-східніше м. Новоград-Волинський; належало до лютеранської парафії у Геймталі[5].

У 1906 році — колонія Курненської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 40 верст, до волосної управи, в с. Курне — 7 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось на станції Рудня[4].

У 1923 році колонію включено до складу новоствореної Цвітянської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Пулинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[10]. Розміщувалося за 9 верст від районного центру, міст. Пулини та 3,5 версти від центру сільської ради, кол. Цвітянка[6].

Від 28 вересня 1925 року — адміністративний центр німецької національної Березовогатської сільської ради Пулинського району. 20 червня 1930 року село, разом з радою, увійшло до складу новоствореного німецького національного Соколовського району, після ліквідації котрого, 15 вересня 1930 року, передана до складу Новоград-Волинського району, 1 червня 1935 року — Новоград-Волинської міської ради, 17 жовтня 1935 року — Червоноармійського (згодом — Пулинський) району Київської області[10].

Восени 1936 року із села до Карагандинської області Казахстану радянською владою було переселено 75 родин (375 осіб), з них 11 — польських і 64 — німецьких. Серед виселених 199 дорослих і 176 дітей[11].

Від 1939 року — село; після ліквідації Березовогатської сільської ради включене до складу Курненської сільської ради Червоноармійського району. 2 вересня 1954 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 1087 «Про перечислення населених пунктів в межах районів Житомирської області», передане до складу Цвітянської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області. 5 березня 1959 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Курненської сільської ради[10].

1 серпня 2017 року село увійшло до складу новоствореної Курненської сільської територіальної громади Пулинського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022.
  2. а б Berezowa Hać // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 108. (пол.)
  3. Цинкаловський О. Березова Гать // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 84.
  4. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . с. 134. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2021.
  5. а б Німці Росії. Населені пункти та місця поселень. Енциклопедичний словник. М.:«ЭРН», 2006 (PDF) (російська) . с. 57. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 18 листопада 2021.
  6. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 145. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  7. Національні меншості на Україні. (Реєстр селищ). Харків, 1925 (PDF). http://history.org.ua/. с. 11. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 18 листопада 2021.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 134, 199, 532, 533, 554, 561. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 18 листопада 2021.
  11. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 24.
  12. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  13. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]