Биков Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Биков Микола Володимирович
Зображення
Зображення
Дата народження18 (31) грудня 1909
Місце народженняЛуганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Дата смерті18 квітня 1945(1945-04-18) (35 років)
Місце смертіВроцлав, Адміністративний округ Бреслауd, Нижня Сілезія (провінція), Вільна держава Пруссія
ПохованняЦвинар радянських офіцерівd
Громадянство Російська імперія
 СРСР
Alma materКиївський державний інститут кінематографії (1932)
Професіякінооператор, кінематографіст
ЗакладКиївська кіностудія науково-популярних фільмів[1], Ялтинська кіностудія художніх фільмів[2] і Кіностудія ім. О. Довженка[2]
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «Партизанові Вітчизняної війни» II ступеня
Сталінська премія 2 ступеня Сталінська премія
IMDbID 0125906
CMNS: Биков Микола Володимирович у Вікісховищі

Микола Володимирович Би́ков (нар. 31 грудня 1909, Луганськ — пом. 18 квітня 1945, Бреслау) — україський радянський кінооператор. Батько конструктора Ернеста Бикова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 [31] грудня 1909(19091231) року в місті Луганську (нині Україна). Упродовж 1924—1927 років працював електротехніком, проявником на Ялтинській кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління. З 1928 року — помічник оператора Київської кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління. 1929 року розпочав роботу в кіно як кінокореспондент, потім працював оператором у відділі техфільму Київської кінофабрики. 1932 року закінчив робітфак при Київському інституті кінематографії. З 1941 року працював на кіностудії «Київнаукфільм».

У Червоній армії з червня 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні: з серпня 1942 року — оператор кіногрупи Західного фронту; з лютого по сепень 1943 року — у партизанських бригадах Калінінської області; з липня 1943 року — оператор кіногрупи Калінінського фронту; з липня 1944 року — у кіногрупі 1-го Українського фронту; з січня 1945 року — у кіногрупі Військово-повітряних сил[3]. Член ВКП(б) з 1943 року. Мав військове звання капітана. Нагороджений медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» (1943), орденом Червоної Зірки (4 грудня 1944)[4].

Загинув 18 квітня 1945 року при взятті Бреслау (нині Вроцлав). Був похований в Бреслау на цвинтарі Кшиках (ділянка № 1, могила № 16)[5]. Перепохований на вроцлавському Цвинтарі радянських офіцерів[6].

Творчість

[ред. | ред. код]
На Київській кіностудії зняв кінокартини
  • «Паразитологія» (1931);
  • «Боротьба з аварійністю в ВПС» (1932—1937, цикл);
  • «Теорія польоту» (1939).
Матеріали, зняті під час німецько-радянської війни увійшли до фільмів
У 1941—1942 роках зняв навчальні військові фільми
  • «Десантування повітряних військ»;
  • «Парашут»;
  • «Таранний удар».

Брав участь у зйомках фільму «Визволення» (1939, режисери Олександр Довженко та Юлія Солнцева).

Вшанування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]