Музей витончених мистецтв (Бостон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей витончених мистецтв
42°20′22″ пн. ш. 71°05′39″ зх. д. / 42.339444444444° пн. ш. 71.094166666667° зх. д. / 42.339444444444; -71.094166666667
Типхудожня галерея[1]
організація 501(c)(3)[2] і неприбуткова організація
СкладQ99533722?
Країна США
РозташуванняСША США Бостон, Гантінгтон авеню
АдресаHuntington Avenue 465
АрхітекторGuy Lowelld[3], Hugh Stubbinsd[3] і Бей Юймін[3]
ЗасновникMartin Brimmerd[4] і Charles Callahan Perkinsd[4]
Засновано1870, відкритий у 1876 р.
Відкрито1870
Відвідувачібільше 1.000.000 на рік
ДиректорМалколм Роджерс (2010)
Сайтmfa.org
Музей витончених мистецтв (Бостон). Карта розташування: США
Музей витончених мистецтв (Бостон)
Музей витончених мистецтв (Бостон) (США)
Мапа

CMNS: Музей витончених мистецтв у Вікісховищі

Музей витончених мистецтв (англ. Museum of Fine Arts) — один з найбільших у США художніх музеїв міста Бостона.

Заснування і будівлі

[ред. | ред. код]
Первісна неоготична будівля музею.

Попередником музею була Художня галерея Бостона — Атенеум. Музей образотворчих мистецтв засновано у 1870 році, а перша частина експонатів отримана з Бостонського Атенеуму. Але він розпочинався як бібліотека. що періодично проводила виставки закордонних художників. Серед інших, тут виставляли і твори француза Франсуа Мілле. Твори можна було придбати і таким чином у Бостоні з часом накопичилася значна кількість робіт Мілле, одна з найкращих за межами Франції.

Перша будівля створена за проектом, що розробив архітектор Джон Габбард Стерджіс в стилі неоготика. Музейна колекція перебувала тут у 1876-1909 роках. Куратором відділу мистецтв країн Далекого Сходу певний час тут працював науковець і філософ — Ернест Феноллоза.

Худ. Жерар Дюфе, «Христа беруть під варту», 1620 рік.

Новий етап розпочався у 1907 році, коли було прийняте рішення розширити музей, але поволі і у декілька етапів, в залежності від отриманих коштів. Першою була будівля за проектом архітектора Гая Лоуелла в неокласичному стилі. Саме тут і розмістили картинну галерею у 1909 році. Було проведене розгалуження мистецьких закладів. Атенеум став бібліотекою, а музей образотворчих мисецтв переїхав у неокласичну споруду, розташовану га відстані близько 2 кілометрів від первісної. Неоготичну споруду з часом зруйнували, а на її місці згодом збудували готель «Коплі Плаза».

Художник Джон Сінгер Сарджент протягом 1916-1925 років працював над декором колонади музею. Протягом наступних десятиліть музей добудовували. У 1968 році музей отримав нове крило для експозиції декоративно-ужиткового мистецтва. Серед запрошених до праці в музеї — архітектор Бей Юймін (нар. 1917), що створив новий вхід в музей Лувр. Прибудову, яку спроектував Бей Юймін, контрастує за форами архітектури з неокласичною спорудою, але поєднана з нею матеріалом. Вона облицьована гранітом, що узяли з того самого родовища.

У 1997 році прибудували садовий дворик з галереями і терасою, де розмістили кафе, ресторан, музейний магазин, виставкові зали.

З середини 2000 років музей після отримання коштів розпочав нову прибудову — крило, де розмістять твори мистецтва Південної, Північної і Центральної Америки. Так зване Американське крило музею відкрито 20 листопада 2010 року, з безкоштовним входом для відвідин. Кількість творів мистецтва в музеї перевищує 1.000.000.

Головні відділи

[ред. | ред. код]
Ель Греко, портрет поета Гортенсіо Паравісіно
  • Відділ Стародавнього Єгипту
  • Відділ мистецтва Нубії
  • Відділ Стародавнього Риму
  • Картинна Галерея
  • Відділ мистецтва Китаю
  • Відділ мистецтва Японії
  • Відділ декоративно-ужиткового мистецтва
  • Американське крило
  • Відділ фото
  • Відділ костюмів
  • Бібліотека музею
  • Фондосховища
  • Виставкові зали, музейна крамниця, кафе.

Експонати

[ред. | ред. код]

Картинна галерея музею не відрізняється повнотою чи значною кількістю шедеврів, поступається збіркам музею Художнього інституту Чикаго чи Метрополітен-музею в Нью-Йорку. Тим не менше тут можна познайомитися з окремими творами другорядних митців Італії доби Відродження і бароко, живописом Голландії чи Іспанії XVI-XVII століть, представниками стилю рококо, живописом імпресіонізму, постімпресіонізму і модерних течій ХХ століття. В американському крилі музею — також твори митців США, живопис і скульптура (Гілберт Стюарт, Джон Коплі, Мері Кассат, Джон Сарджент, Цирус Едвід Доллін та інші).

Надзвичайна мистецька вартість притаманна музейним картинам Ель Греко, Франсуа Мілле, ван Гога, Едгара Дега. Серед представлених митців —

Рембрандт, «Майстерня художника», до 1628 року

Медальєрне мистецтво в зібранні

[ред. | ред. код]

Стародавній Єгипет

[ред. | ред. код]

Твори мистецтва Стародавньої Греції

[ред. | ред. код]

Картини Едуара Мане

[ред. | ред. код]

Картини ван Гога

[ред. | ред. код]

Італійські майстри

[ред. | ред. код]
Паоло Веронезе. «Мертвий Христос і янголи»

Художники Іспанії

[ред. | ред. код]

Британські художники

[ред. | ред. код]
Вільям Тернер. «Вітрильник работорговців» (1840, Музей витончених мистецтв (Бостон)

)

Твори художників Франції XIX століття

[ред. | ред. код]

Твори Джона Сінгера Сарджента і митців США

[ред. | ред. код]

Портретний живопис

[ред. | ред. код]
Жан де Рейн. «Невідомий з лютнею» (XVII ст.)

Скульптура

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Theodore Stebbins Jr. und Peter C. Sutton: Masterpiece Paintings: From the Museum of Fine Arts, Boston Harry N. Abrams 1987 ISBN 0-8109-1424-7
  • Maureen Melton: The Museum of Fine Arts, Boston: A History of Elegant Design Scala 2001 ISBN 0-87846-621-5
  • Malcolm Rogers: Director's Choice: A Tour of Masterpieces in the Museum of Fine Arts, Boston MFA Publications 2004 ISBN 0-87846-656-8

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
  1. https://www.mfa.org/about
  2. а б https://www.charitynavigator.org/ein/042103607
  3. а б в https://www.mfa.org/about/architectural-history
  4. а б https://www.mfa.org/give/founders-and-benefactors