Бруно Родрігес Паррілья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруно Родрігес Паррілья
Народився22 січня 1958(1958-01-22) (66 років)
Мехіко, Мексика
Країна Куба
Діяльністьжурналіст, дипломат, політик, викладач університету, адвокат
Alma materГаванський університет
Знання мовіспанська
ЧленствоMembers of Politburo and Secretariat of the Communist Party of Cubad[1][2]
ПосадаМіністр закордонних справ Кубиd[3][4]
ПартіяКомуністична партія Куби
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого III ступеня Орден Сербського прапора

Бруно Едуардо Родрігес Паррілья (22 січня 1958) — кубинський дипломат і політик. Він обіймав посаду міністра закордонних справ Куби з 2009 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Родрігес народився в Мехіко в сім'ї інженера Хосе Марії Родрігеса Паррілья, який обіймав високі посади в уряді Куби[5]. Родрігес Паррілья обіймав посаду постійного представника Куби при ООН з 1995 по 2003 рік. Він був призначений міністром закордонних справ 2 березня 2009 року, замінивши Феліпе Перес Роке, виконуючи обов'язки віцеміністра.

25 жовтня 2011 року Родрігес Паррілья виступив перед Генеральною Асамблеєю ООН безпосередньо перед щорічним необов'язковим голосуванням із закликом до США припинити своє ембарго проти Куби[6].

20 липня 2015 року Родрігес взяв участь у відновленні посольства Куби у Вашингтоні, округ Колумбія, що зробило його першим міністром закордонних справ Куби, який відвідав США з дипломатичною місією з 1958 року[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.jornada.com.mx/2012/12/12/mundo/024n2mun
  2. https://www.elnuevoherald.com/ultimas-noticias/article2019528.html
  3. https://www.elmundo.es/elmundo/2009/03/02/internacional/1236021783.html
  4. The International Directory of Government 2022 — 19 — Routledge, 2022. — С. 161. — 772 с. — ISBN 978-1-032-27532-1
  5. Los juniors están en la antesala del poder en Cuba (Spanish) . Excelsior. 5 серпня 2013. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 23 грудня 2019.
  6. Article [Архівовано 2012-09-11 у Wayback Machine.] on Granma
  7. Article [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] on Yahoo! News
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №502/2011. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.