Величко Віктор Валеріанович
| Величко Віктор Валеріанович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1864 |
| Смерть | 1923° тиф |
| Країна (підданство) |  Російська імперія УНР.svg){kind=small} Українська СРР.svg){kind=small} СРСР |
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1888) |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Харків, Слов'янськ |
| Архітектурний стиль | необароко і неоренесанс |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Вища рада народного господарства |
 Величко Віктор Валеріанович у Вікісховищі | |
Вели́чко Ві́ктор Валеріа́нович (1864, Варшава, Російська імперія — 1923, Харків, УРСР)[1] — український архітектор.
Народився у Варшаві, там же пройшли дитячі та юнацькі роки. Закінчив у Варшаві реальне училище.[2]
Навчався в Петербурзькій академії мистецтв з 1883 по 1887 рік, одночасно з відомим харківським архітектором Бекетовим О. М. По закінченні курсу навчання у 1888 р. був удостоєний малої золотої медалі за виконану ним конкурсну програму «Проект вокзалу поблизу міста при приморських купальнях на Чорному морі».[2]
Від 1891 р. працював у Харкові. Від 1894 р. — повітовий архітектор[1], у 1895 - 1917 рр. — архітектор Управління Харківського навчального округу Міністерства народної освіти і Харківського університету.
Величко був членом ряду комісій міського громадського Управління, яким керував професор Д. І. Багалій. Протягом лише 1914—1917 рр. був членом музейної, квартирної і каналізаційної комісій, членом опікунської Ради міського художнього музею. У 1909–1916 рр. очолював архітектурно-будівельний відділ Харківського відділення Російського Технічного товариства[2].
Після більшовицького перевороту 1917 р. і до кінця життя працював співробітником Виробничо-технічного відділу ВРНГ УРСР. Помер у віці 59 років від висипного тифу.
У Харкові збудував багато громадських і житлових споруд, які нині є пам'ятками архітектури[1][3]:
Будівлі, створені для Харківського університету[4]
[ред. | ред. код]- Архів Харківського історико-філологічного товариства — 1904–1906 рр., на вул. Університетській, 21.
- Університетська бібліотека — 1903 р., на вул. Університетській, 23.
- Будівля юридичного факультету університету — 1907–1909 рр., на вул. Університетській, 27.
- Управління Харківського навчального округу — 1910-і роки, по пров. Університетському, 1.
- Корпус біологічного факультету Харківського університету — 1899–1901 рр., на вул. Лазаретній (вул. Трінклера), 8. Зараз тут розташований музей Природи.
- Хімічний корпус університету в районі Держпрома — 1911–1914 рр. (не зберігся)
- Інженерний корпус Технологічного інституту — 1904–1907 рр., по вул. Кирпичова, 21.
-
вул. Університетська, 13 -
вул. Університетська, 23 -
вул. Університетська, 27 -
пр. Университетський, 1 -
вул. Тринклера, 8
- Клініка нервових захворювань — кінець XIX ст., на пр. Незалежності, 11.
- Будівля Повітового земства на розі Кінної площі і пров. Михайлівського (вул. Богдана Хмельницького (Харків) і вул. Руставелі) — 1895–1896 рр.
- Будівля Петербурзького міжнародного банку на Миколаївській площі (пл. Конституції), 22 — 1913 р.
- Власна садиба[6] на вул. Садово-Куликівській (вул. Дарвіна), 31 — 1901 р.
- Садиба Рижова П. П. на вул. Садово-Куликівській (вул. Дарвіна), 9 — 1912 р. Зараз в ньому розташований Будинок Архітектора.
- Садиба на вул. Алчевських, 31 — 1911–1912, у співавторстві з Ф. Кондрат'євим. Нині — Книжкова палата.
- Садиба на вул. Дмитрівській, 19 — 1908 р.
- Садиба на вул. Студентській, 1 — 1913 р., у співавторстві з П. Толкачовим.
- Житловий будинок на вул. Мироносицькій, 46 — 1916 р.
- Житловий будинок на вул. Пушкінській, 86 — поч. XX ст. Зараз — НДІ лісового господарства.
- Житловий будинок на вул. Пушкінській, 100 — 1911–1913 рр.
- Житловий будинок і лікарня на вул. Римарській, 28 — 1902 р.
-
Власний будинок Величко В.В. (вул. Дарвіна, 31) -
Будинок архітектора (вул. Дарвіна, 9) -
вул. Алчевських, 31 -
вул. Пушкінська, 86 -
вул. Римарська 28
.jpg)
- Церква на ст. Слов'янськ Курсько-Харківсько-Азовської з.д. — 1893 р.
- Прибудова домової церкви до школи-інтернату для сліпих дітей — 1912–1913 рр., по вул. Сумській, 55.
- ↑ а б в Величко Віктор Валер’янович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ а б в Архитектор В.В.Величко. the-past.inf.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ Харьков - Харків | История и архитектура | Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв. www.kharkov.ua. Архів оригіналу за 12 вересня 2013. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ Швыденко, О. А. (2014). Строительное наследие Харьковского национального университета им. ВН Каразина в XIX веке. Науковий вісник будівництва, (3), 11-16.
- ↑ Крейзер, И. И. (2016). Архитектура медицинских учреждений г. Харькова. Науковий вісник будівництва, (86,№ 4), 31-35.
- ↑ Шукач | Особняк архитектора В. В. Величко. www.shukach.com. Процитовано 18 вересня 2019.
- Тимофієнко В.І. Величко Віктор Валер’янович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н., Лейбфрейд И.Н., Полякова Ю.Ю.; Худож.-оформитель Юхтман А.С. Харьков вчера, сегодня, завтра. — Харьков : Фолио, 2002. — С. 27, 101, 104, 106, 115, 118-120, 123, 125, 128, 133. — 5000 прим. — ISBN 966-03-1743-3.
- Календар знаменних і пам’ятних дат. Харківщинина, 2014 рік: реком. бібліогр. покажч. — Харків : Департамент культури і туризму Харк. обл. держ. адмін.; Харк. обл. універс. наук. б-ка, 2013. — С. 32-33.
- Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А.А. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харьков : Прапор, 1985. — С. 28, 31, 41, 63, 67, 74, 80-82. — 10000 прим.
- Величко Віктор Валеріанович [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.] // «Архітектура - теж літопис світу», до Дня архітектури України (Віртуальні виставки) — Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека
