Венера Капітолійська
 | |
| Час створення: | 2 століття до н. е. |
|---|---|
| Висота: | 193 см |
| Матеріал: | мармур |
| Жанр: | ню і міфологічна скульптураd |
| Зберігається: | Рим, Італія |
| Музей: | Капітолійські музеї |
Венера Капітолійська (італ. Venere capitolina) — тип статуї Венери, один з різновидів типу «Венера Сором'язлива» (інші включають тип «Венера Медічі»). Походить від типу Афродіти Кнідської. Венера Капітолійська і її варіанти відрізняються положенням рук — стоячи після купання, богиня починає прикривати груди правою рукою, а лоно лівою. Давньоримська копія, за якою статуя отримала назву, зберігається в Капітолійських музеях у Римі, Італія.
Оригінал втрачено, його датують III—II ст. до н. е. і розглядають як варіацію статуї Праксітеля з Малої Азії. Вона перетворювала первісну традицію в більш плотському і почуттєвому ключі, додаючи сором'язливий жест закриття обома руками, у той час як статуї Праксітеля закривали тільки лоно.
Найвідоміша давньоримська копія незбереженого оригіналу знайдена на Вімінальському пагорбі в часи понтифікату Климента X (1670–76) у садах, що належали родині Стаці (Stazi), поблизу Сан-Вітале (згідно зі спогадами П'єтро Санті Бартолі). Папа Бенедикт XIV купив її у Стаці в 1752 році і передав до Капітолійських музеїв, де вона поміщена в особливій кімнаті («кабінеті Венери»), розташованій на першому поверсі Палаццо Нуово на Капітолійському пагорбі.
Розмір статуї злегка перевершує натуральний (1,93 м). Час створення копії відносять до доби Антонінів[1].
Порівняно з Венерою Медічі з Флоренції Венера Капітолійська була менш популярною. На думку дослідників Гескелла і Пенні, інтерес до неї почався тільки після того, як ставлення до Флорентійської Венери змінилося на негативне — внаслідок її надмірної модерністської реставрації. Під час наполеонівського завоювання Італії статуя відповідно до умов Толентінського договору була урочисто вивезена до Парижа. Імператор доручив Жозефу Шинару зробити з неї мармурову копію, що зараз зберігається в Комп'єнському палаці. Після повернення оригіналу до Капітолійських музеїв у 1816 році[2], гіпсовий виліпок, що заміняв його, був привезений у Британію, де Джон Флаксман демонстрував його учням[3].
- Афродіта Менофанта — знайдена в камедуліанському монастирі Св. Григорія Великого. Містить підпис давньогрецького скульптора Менофанта, очевидно I ст. до н. е., інші роботи якого невідомі.
- Венера Кампо Йеміні
- ↑ Helbig 1972:128–30
- ↑ Nancy Thomson de Grummond (11 травня 2015). Encyclopedia of the History of Classical Archaeology. Routledge. с. 240—241. ISBN 978-1-134-26854-2. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 28 червня 2019.
- ↑ Haskell and Penny 1981:319
- Haskell, Francis and Nicholas Penny, 1981. Taste and the Antique: The Lure of Classical Sculpture 1500—1900. Yale University Press. Cat. no. 84.
- Helbig, Wolfgang. Führer durch die öffentlichen Sammlungen klassischer Altertümer in Rome. 4th edition, 1963–72, vol. II.
- Wilton, A. and I. Bignamini (editors.). Grand Tour: the lure of Italy in the eighteenth century London, Tate Gallery Publishing, 1996. no. 228, pp. 269–270. (the Campo Iemini Venus).
- British Museum: Campo Iemini Venus [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- «Aphrodite of Menophantus»
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |