Виконавчий офіс Президента США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виконавчий офіс Президента США
Загальна інформація
Країна США
Дата створення1939
Кількість співробітників4000 осіб
Голова адміністрації Білого домуДжефф Зінтс
Підвідомчі органиCouncil on Environmental Qualityd, Council of Economic Advisersd, United States Digital Serviced, Офіс менеджменту та бюджету США, Рада національної безпеки США, Office of Science and Technology Policyd, Office of Administrationd, Офіс торгового представника США, White House Officed, Office of National Drug Control Policyd[1], United States Homeland Security Councild, Opening Our Country Councild, Homeland Security Advisory Councild і National Labor Relations Boardd
whitehouse.gov/administration/eop/​(англ.)

Виконавчий офіс президента США (англ. Executive Office of the President, EOP) — найбільший відділ бюрократичного апарату[en], який підпорядковується безпосередньо президенту США і включає його помічників і радників, а також адміністративно-технічний персонал різного рівня. В українських ЗМІ згадується як адміністрація президента США. Виконавчий офіс очолює голова апарату Білого дому. Із 8 лютого 2023 року цю посаду обіймає Джефф Зінтс.

Історія

[ред. | ред. код]
Будівля Виконавчого офісу Президента США

У 1939 році під час другого терміну Франкліна Рузвельта були закладені основи сучасного апарату Білого дому. На основі рекомендацій створеної Комітетом Браунлоу, Рузвельт зміг переконати Конгрес США затвердити Закон про реорганізацію 1939 року. Після прийняття з'явився Виконавчий офіс[2], підпорядкований безпосередньо президентові. Тоді в його структуру входив Офіс Білого дому і Бюро бюджету, прабатько сьогоднішнього Адміністративно-бюджетного управління, яке було створено в 1921 році і до цього входило в структуру Міністерства фінансів США. Спочатку в тільки створеній структурі збільшення розміру персоналу було досить скромним. Але саме його створення заклало основу для великого і складно структурованого апарату співробітників Білого дому, який з'явиться вже після Рузвельта.[3]

Внесок Рузвельта значний, особливо на тлі його попередників на посаді президента. Томас Джефферсон мав в своєму розпорядженні одного кур'єра і одного секретаря, яким платив зарплату зі своєї кишені. Це тривало до 1857 року, коли Конгрес виділив гроші для найму клерка. Під час президентства Гранта Улісса штат збільшився до трьох. До 1900 року співробітниками Білого дому були: один секретар президента (тоді головний помічник президента), два помічники секретаря, два виконавчих секретарі, стенографістка та сім інших співробітників. За Воррена Гардінга штат виріс до 31 співробітника, хоча більшість з них були конторниками. За президентства Гербера Гувера Конгрес додав два додаткових секретарі президента, одного з яких Гувер зробив своїм прессекретарем.[4]

Див також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.whitehouse.gov/administration/executive-office-of-the-president/
  2. ↑ Mosher, Frederick C. American Public Administration: Past, Present, Future : [англ.]. — 2nd. — Birmingham : University of Alabama Press[en], 1975. — ISBN 0-8173-4829-8.
  3. ↑ Relyea, Harold C. (17 березня 2008). The Executive Office of the President: An Historical Overview (PDF) (англ.). Congressional Research Service. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2018. Процитовано 14 квітня 2008.
  4. ↑ Burke, John P. Administration of the White House. Miller Center of Public Affairs, University of Virginia. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 6 червня 2009.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Виконавчий_офіс_Президента_США&oldid=41897440