Вовк Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вовк Сергій Олександрович
Народження11 серпня 1958(1958-08-11) (66 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
НавчанняРеспубліканська художня школа імені Тараса Шевченка (1976) і Київський державний художній інститут (1982)
Діяльністьхудожник, пейзажист, портретист
ВчительПузирков Віктор Григорович
ЧленНаціональна спілка художників України
БатькоВовк Олександр Іванович
МатиСиротенко Надія Олександрівна
РодичіСиротенко Олександр Іванович

Сергій Олександрович Вовк (11 серпня 1958, Київ) — український живописець, член Національної спілки художників України (1989). Представник відомої мистецької династії: син художників Надії Сиротенко (1920—2005) та Олександра Вовка (1922—2004), онук Олександра Сиротенка (1897—1975).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Сергій Вовк народився 11 серпня 1958 року в Києві. Його мати, Надія Олександрівна Сиротенко, була відомою художницею, дочкою видатного українського художника і педагога Олександра Івановича Сиротенка. Батько, Олександр Іванович Вовк, — заслужений художник УРСР, знаний майстер станкового живопису та книжкової графіки.

Я народився у майстерні і жив усе життя в родині художників. І, хоч мав можливість обирати будь-який шлях, вирішив, що продовжу родинну династію[1].

Життя в сім'ї художників дало можливість спостерігати за їх роботою, спілкуватися з ними та їх колегами. Батьки і дідусь були першими вчителями і дуже вплинули на Сергія під час навчання і становлення як художника.

Життя Сергія Вовка пов'язане з Києвом. Початкову художню освіту він отримав у Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка, яку закінчив 1976 року.

З 1976 по 1982 р. навчався у Київському державному художньому інституті (майстерня станкового живопису професора В. Пузиркова). Великий вплив на творчу манеру художника, за його словами, мали майстри світового рівня Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Олексій Шовкуненко[2].

З 1983 року почав виставкову діяльність. Бере участь у численних виставках різного рівня, а також має персональні виставки в Україні та за кордоном[3].

Роботи Сергія Вовка експонувалися на великих сімейних виставках, де був представлений творчий доробок усіх трьох поколінь мистецької родини. Вони проходили в залах Національного художнього музею України (2007)[4], Національного музею «Київська картинна галерея» (2018), у Національному заповіднику «Софія Київська» (2018).

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузі станкового живопису. Улюблені жанри — пленерні натюрморти, пейзажі, портрети.

Художник любить малювати квіти. Його натюрморти відзначаються оригінальною композицією. Найчастіше фарфорова ваза або горщик з квітами поєднані з фруктами або іншим антуражем. Відтворення — темпераментне, яскраве, з великою любов'ю до зображуваного.

Джерелом натхнення Сергія Вовка є мальовнича українська природа. Низка пейзажів присвячена рідному Києву: «Андріївський узвіз», «Київська весна», «Київський вечір». В усіх присутня чудова київська архітектура.

Кожний з портретів художника відзначається не лише зовнішньою схожістю, а й інтересом до особистості.

Доля наділила Сергія Вовка природним станом лірика. Він прагне передати стан внутрішнього світу своїх портретних героїв[4].

Твори митця зберігаються у Національному художньому музнї України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному заповіднику «Софія Київська», Тернопільському, Черкаському, Херсонському[5] обласних художніх музеях, меморіальних музеях П. Тичини та І. Кавалерідзе, в багатьох приватних колекціях України, США, Німеччини, Ізраїлю, Швейцарії, Польщі, Бельгії, Франції, Великої Британії, Португалії, Росії, Китаю.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина Галина Володимирівна Алавердова — мистецтвознавиця, музейниця, кураторка виставкових проєктів, дослідниця сімейного архіву, авторка публікацій про художників.

Донька Світлана — улюблена модель художника.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Портрет дружини (1998)
  • Калиновий цвіт (1998)
  • Букет з квітами бузини (1998)
  • Щедрість осені (1998)
  • Весняне сонечко (1999)
  • Над Дніпром (2001)
  • Іриси (2002)
  • Соняшники і калина (2003)
  • Букет для Світлани (2005)
  • Натюрморт з динею (2006)
  • Видубичі (2006)
  • Портрет Даші Пурік (2006)
  • Малюємо сонечко (2008)
  • Молитва за Україну (2014)
  • День народження. Світлана та Ольмарі (2015)
  • Портрет Світлани Вовк (2016)
  • Осяяні сонцем (2016)
  • Найкращі подруги (2017)

Виставки

[ред. | ред. код]
  • 1985 — «Молодь у боротьбі за мир». Київ
  • 1986 — «Київська симфонія». Київ[6]
  • 1988 — «50 років СХ Украіни». Київ
  • 1989 —"175 років від дня народження Т. Г. Шевченка". Київ
  • 1989 — «Людина і світ». Київ
  • 1994, 1995 — персональні виставки. Гамбург. Німеччина
  • 1999 — «Те, що я люблю», персональна. Галерея «Ірена». Київ
  • 1999 — Всеукраїнська художня виставка до 2000-летия Різдва Христового. НСХУ. Київ
  • 2001 —"Прагнення світлого", персональна. Галерея «Олімп». Київ.
  • 2001 — «10 років Незалежності України». НСХУ. Київ[7]
  • 2003 — «Бажання весни», персональна. Галерея «Коло». Київ
  • 2007 — Всеукраїнське Трієнале живопису. НСХУ. Київ
  • 2007 — «Три покоління». НХМУ. Київ
  • 2008 — «Без журби», персональна. Галерея «Коло». Київ
  • 2009 — «Танок маленьких лебедів». Галерея «Коло 3аспи». Конча-3аспа
  • 2009 — «В очікуванні весни. Крим. Ізобільне». Галерея «КалитаАртКлуб». Київ
  • 2010 — «Куди відходить літо». Живопис. Галерея «КалитаАртКлуб». Київ
  • 2011 — «Крим. Феодосія». Пленерний проект. Галерея «КалитаАртКлуб». Київ
  • 2014 — Виставка — благодійний аукціон «Дітям Донбасу». Київ
  • 2015 — «In vino veritas». Киівський національний музей російського мистецтва[8]
  • 2016 — Art reviviscence. Пробудження української національної ідеї. Живопис. Український дім. Київ
  • 2017 — «Київські рекреації». Національний заповідник «Софія Київська»[9]
  • 2018 — ІІ Всеукраїнська виставка жіночого портрету. НСХУ. Київ
  • 2018 — «Живопис-життя», персональна. Національний заповідник «Софія Київська»
  • 2018 — Всеукраїнська виставка до Дня Незалежності Украіни. НСХУ. Київ
  • 2018 — Всеукраїнська виставка до Дня художника. НСХУ. Київ
  • 2018 — Виставка до 80-річчя Київської організації НСХУ
  • 2018 — «4 XL». Олександр Сиротенко, Надія Сиротенко, Олександр Вовк, Сергій Вовк. Живопис, графіка. Національний музей «Київська картинна галерея»[10]
  • 2022 — «Мотиви літа», персональна. Музеї Шолом-Алейхема. Київ[11].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вовк С. Сімейний живопис: [інтерв'ю з художником] / Сергій Вовк ; бесіду вела Наталка Тлумацька // Колесо жизни. — 2018.  — № 9. — С. 42—43.
  2. Три покоління: Живопис. Графіка: Олександр Сиротенко. Надія Сиротенко. Олександр Вовк. Сергій Вовк: [каталог виставки]. — Київ, 2007. — С. 8.
  3. Опаєць О. Українські художники на берегах Ельби / Олена Опаєць // Deutschland (Німеччина): журнал про політику, культуру, економіку й науку. — 1995. — № 6 (груд). — С. 41—42 : іл.
  4. а б Єфрмова В. Покликання на все життя / Валентина Єфремова // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип.4. — Суми: Собор, 2007. — С.33—35 : фот. — ISBN 966-7164-60-8
  5. Дари до ювілею: буклет виставки [до 35-річчя Херсонського обласного художнього музею ім. О. О. Шовкуненка] / вступне слово Аліни Доценко.  — Херсон, [2013]. — 32 с. : іл.
  6. Киевская симфония: Живопись. Графика: каталог выставки. — Киев, 1986. — (рос.)
  7. Сповідуємо Україну: Всеукраїнська художня виставка до 10-ї річниці Незалежності України «Історія і сучасність в образотворчому мистецтві України 1991—2001»: [альбом]. — Київ, 2001. — С. 34 : іл.
  8. IN VINO VERITAS. Музей українського живопису. 2015. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 29 червня 2022.
  9. Київські рекреації: каталог виставки / авт.вступ.ст. О. Зікєєва. — Київ, 2017.  — С. 25, 30, 31.
  10. Антоненко, Аліса (16 листопада 2018). Династія: Сиротенко — Вовк : У Національному музеї «Київська картинна галерея» представлено арт-проект «4XL...». День. Процитовано 29 червня 2022.
  11. Асадчева, Тетяна (20 січня 2022). Квиток у літо: у київському музеї представляють виставку барвистих пейзажів та натюрмортів. Вечірній Київ. Процитовано 29 червня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]