Волиця (Нараївська сільська громада)
| село Волиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Нараївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040310030071812 |
| Облікова картка | Волиця |
| Основні дані | |
| Засноване | 1618 |
| Населення | ▼ 501 (2014) |
| Площа | 1,458 км² |
| Густота населення | 365.5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47520 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°27′6″ пн. ш. 24°46′33″ сх. д. / 49.45167° пн. ш. 24.77583° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47513, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Нараїв, вул. Центральна, буд. 6 |
| Карта | |
  Волиця | |
 Волиця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Во́лиця — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До села приєднані хутори Джиглева і Корчунок.
Поштове відділення — Рогачинське.
До 7 березня 1946 — Вулька. До 5 квітня 2019 року підпорядковане Рогачинській сільраді. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади.[1]
Розташоване над притокою річки Нараївка. У селі є дві вулиці: Садова та Шевченка[2].
Для села характерний помірно континентальний клімат. Волиця розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Волиці | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,3 | 0,0 | 4,9 | 12,8 | 18,8 | 21,9 | 23,3 | 22,7 | 18,4 | 12,6 | 5,5 | 0,7 | 11 |
| Середня температура, °C | −4,2 | −2,9 | 1,3 | 8,0 | 13,5 | 16,6 | 18,0 | 17,3 | 13,4 | 8,1 | 2,6 | −1,8 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7,1 | −5,7 | −2,2 | 3,3 | 8,2 | 11,4 | 12,8 | 12,0 | 8,4 | 3,7 | −0,2 | −4,2 | 3 |
| Норма опадів, мм | 33 | 32 | 35 | 51 | 79 | 92 | 97 | 73 | 57 | 40 | 38 | 42 | 669 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Поблизу села виявлено курганний могильник, поселення доби ранньої бронзи.
Уперше в архівних матеріалах Вулька згадана 1618 р. Згідно з Актом фундації належала пану Янові Висоцькому, який жив у селі Підвисоке.
Назва села походить від слова воля — «вільне поселення, слобода». В давнину так називали поселення, які заснували польські магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків[3].
У західній частині села (на Куті) було налагоджено виробництво скляного посуду, ще нині там виорюють уламки скла; у східній частині (За ямою), біля мосту через р. Нараївку, побудували ґуральню.
У 1880–1890-х рр. побудовано п’ятирічну школу.
Наприкінці 19 ст. через Вульку прокладено кам’яну дорогу з Курян до с. Стратин (нині Івано-Франківської області).
1900 р. в селі проживало 427 осіб, у т. ч. українців – 372, поляків – 55.
У 1906 р. засновано філію товариства “Просвіта”, до якої належали Михайло Звіришин, Іван Легкий, Василь і Михайло Лосики, Володимир та Іван Небесні, Михайло Стрілець, Василь Цюпира й інші.
У 1906–1908 рр. громада за власні кошти спорудила церкву Непорочного зачаття Анною Пресвятої Діви Марії (1926 р. реконструйована; у 1961–1988 рр. закрита). Керували будівництвом храму війт Степан Білик і писар Михайло Легкий.
В УГА воювали Степан Білик, Роман Джумак, Петро Шевчук.
У 1923–1924 рр. громада села побудувала Народний дім; діяли кооперативи, гуртки “Союзу Українок”, “Сільський господар“, та інші.
Після встановлення у 1939 р. радянської влади біднякам віддали землі українських родин Михайла Білика,
Федора Заяця, Катерини Легкої та семи родин поляків, яких вивезли у Сибір.
У 1941 р. енкаведисти заарештували й закатували в Бережанській тюрмі Івана Бурштинського, Петра Зайця, Василя Звіришина, Михайла Мручка; Василя Легкого замучили у тюрмі м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).
У 1941 Василь Білик, Степан Легкий та Іван Якимів створили у селі осередок ОУН;
у 1943 р. організовано групу УПА;
у 1944 р. – загін самооборони.
В лавах УПА воювали Василь Заяць, Ірина Заяць, Федір Звіришин, Володимир Мручок, Володимир Небесний, Степан Цюпира, Євген Юськів.
Від 3 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Волиця – під німецькою окупацією.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 16 жителів села; радянська влада репресувала 60 осіб, 53 згодом реабілітувала.
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[4].
Населення у 2001 році — 533 особи. Дворів — 158[5].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,81 | |
| інші | 0,19 |
Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[7].
_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg)
Є церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (1908, парох о. Роман Климкович)[8].
- символічна могила на місці, де 3–6 вересня 1944 в бою з більшовиками загинули вояки УПА (1992, урочище За порубом)
- пам’ятний хрест на честь 1000-ліття хрещення Русі України
- пам’ятний односельцям, які загинули за волю та незалежність України (2001)
- місце водосвяття, в центрі якого – статуя Ісуса Христа (облаштоване за кошти мешканців, 2010).
- хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів (2015, урочище Зелений потік)[9]
Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.
- Корнило Бородайко — стрілець 5-ї сотні 1-го полку Легіону УСС[10].
- Юліан Поплавський (1909–1981) – адвокат, видавець, редактор.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Пошук індексів | Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 37.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
- ↑ Парафія с. Волиця. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці / Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 34. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
- ↑ Містична історія з трагічною передісторією: на Тернопільщині вшанували пам’ять медсестри УПА, яка загинула від рук енкаведистів. 0352.ua - Сайт міста Тернополя (укр.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня
- Ханас В. Волиця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 297. — ISBN 966-528-197-6.
- Курис О., Савчук В., Федечко М. Волиця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 373—374. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Курис О. Наш рідний край, наша земля - село Волuця / О. Курис. - Т.: Астон, 2007. - 86 с.
- Курис. О. Пам'ятає народ тих, хто впав у борні, хто боровся за волю /О. Курис. - Т.: Астон, 2009. - 48 с.
- Фаріон, І. “Шукайте мене у дібрі, де барвінок росте…” [Текст] : містична історія з трагічною передісторією майже 70-річної давності : [відбулася у лісовому урочищі “Зелений потік”, що за кілька кілометрів від с. Волиці Бережан. р-ну. Тут освятили хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів] / І. Фаріон // Високий замок. – 2015. – № 53 (21-27 трав.). – С. 16 : фот. – (Погляд на життя).
- Фаріон, І. “Якби Україна твердо встановилася – то була би велика почота для полеглих хлопців-братів…” [Текст] : так розмірковує 94-річна М. Швець, яка пережила сибірське заслання: [за матерілами розмови із зв’язковою] / І. Фаріон // Високий замок. – 2017. – № 102 (8-10 верес.). – С. 5 : фот. кол. – (Погляд на життя).
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |