Волобуєв Євген Всеволодович

Волобуєв Євген Всеволодович
Тетяна Яблонська, «Портрет Є. Волобуєва», 1982 р.
Народження	30 липня 1912(1912-07-30) Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	2 лютого 2002(2002-02-02) (89 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм, впливи імпресіонізму
Відомі учні	Лящук Тимофій Андрійович, Туранський Олександр Олексійович і Багаутдінов Рем Махмудович
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Євген Всеволодович Волобуєв (17 (30) липня 1912(19120730) — 2 лютого 2002)— український художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (1963), Народний художник України (1994).

Життєпис

Народився в селі с. Варварівка, Харківська губернія. Дитинство пройшло в місті Льгов, (нині Курська область, Росія). В Льгові опановував художню майстерність під керівництвом місцевого художника Н. Н. Аршинова. Аршинов був знайомим з Костянтином Коровіним, Володимиром Маяковським, тому став для Волобуєва художнім авторитетом надовго.

В період 1928—1931 рр. навчався в Харківському художньому технікумі. в 1931—1934 роках студент Харківського художнього інституту, серед його вчителів Михайло Козик, Михайло Шаронов, С. Прохоров. У 1940-му він випускник Київського художнього інституті, (майстерня Ф. Г. Кричевського и Д. Н. Шавикіна). Сам був два роки викладачем в Харківському художньому технікумі, але був демобілізований до лав Червоної армії 1940 року.

Могила Євгена Волобуєва та його дружини, Байкове кладовище

Брав участь в перших трагічних боях на Західному Фронті в складі 660 стрілецького полку. В червні 1942 року потрапив в полон, до кінця війни вимушено перебував в фашистських таборах військовополонених, частку терміну працював батраком в маєтку латвійського поміщика. 1945 року, по визволенню з табору військовополонених, переведений у штрафний батальйон. Демобілізований з армії і кінці 1945 р. Пізніше мав нагороду — медаль «За перемогу над Німеччиною». По війні оселився в місті Києві, де його дочекалась дружина — Олена Яблонська. Мав дозвіл на викладання в художній школі, але на початку 1950 цілком перейшов на творчу діяльність.

Помер на 90-му році життя 2 лютого 2002 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Родина

Дружина — Олена Яблонська, сестра Тетяни Яблонської. Діти — син Євген, донька — Наталя.

Творчість

Вибрані твори

• «По полудні», 1947
• «Весною», 1949
• «Ранок», 1954
• «Після війни. Світло у вікнах», 1955
• «Телята», 1955
• «Спека ввечері», 1956
• «На фермі», 1957
• «Сніг на вулиці Філатова», 1958
• «На Дніпрі», 1960
• «Бесіда», 1957
• «В минулому»
• «Двоє», 1962
• «Черемха», натюрморт
• «З вікна майстерні», 1964
• «В партизанському краї», 1965

Персональні виставки

• Виставка дипломних робіт студентів Київського художнього інституту, 1939
• Колективна виставка (Т. Яблонська, В. Бородай, Є. Волобуєв, М. Глущенко, Г. Якутович) Баку, Одеса, Кишинів, Рига, Ленінград, Мінськ, 1967, 1968
• Персональна виставка, Київ, 1968
• Персональна виставка, Льгов, 1972
• Персональна виставка, Київ, 1974
• Персональна виставка, Москва, 1976
• Персональні виставки в Національному Музеї Українського мистецтва, Київ, 1993, 1997, 1999, 2003

Посилання

• Біографічна довідка [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Олена Шапіро (10 лютого 2012). «Шарден нашого часу». День. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 серпня 2015.
• Піч регоче — короваю хоче. Вірші, приказки, загадки про хліб. Київ, Веселка, 1968. Ілюстрації Євгена Волобуєва.