Вівчарик іберійський
| Вівчарик іберійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phylloscopus ibericus Ticehurst, 1937 | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Міграція Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phylloscopus brehmii Phylloscopus collybita brehmii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівча́рик іберійський[2] (Phylloscopus ibericus) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae)[3]. Гніздиться на Піренейському півострові і в регіоні Магрибу, зимує в Західній Африці. Раніше вважався конспецифічним з вівчариком-коваликом, однак через різницю у вокалізації і за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження був визнаний окремим видом[4][5]. Генетичні дослідження показали, що іберійський вівчарик відділився від вівчарика-ковалика приблизно 2 мільйони років тому, під час голоценових зледеднінь.
Довжина іберійського вівчарика становить 11-12 см, вага 7-8 г. Він є дуже схожим на вівчарика-ковалика, верхня частина тіла у нього оливково-зелена, горло і груди оливково-коричневі, поцятковані широкими світло-жовтими смугами, живіт білуватий, гузка яскраво-лимонно-жовта. Груди, шия з боків і боки у іберійського вівчарика є більш жовтими.
Іберійські вівчарики гніздяться в горах Піренейського півострова (в Іспанії, Португалії, локально у французькому департаменті Атлантичні Піренеї) і в Атлаських горах на північному заході Африки (північ Марокко і Алжиру, північний захід Тунісу). Взимку вони мігрують до Сенегалу, південного Малі, Буркіна-Фасо і північної Гани. Іберійські вівчарики живуть в середземноморських лісах і чагарникових заростях, що складаються з кермесових і португальських дубів, в змішаних дубово-каштанових рідколіссях з густим чистовим підліском, в чагарникових заростях і на пустищах вище верхньої межі лісу, у верболозах в долинах річок, загалом на висоті до 4500 м над рівнем моря. Зимують у тамариксових і акацієвих чагарникових заростях та рідколіссях. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, а також ягодами і нектаром. Сезон розмноження триває з середини квітня до початку травня, в кладці від 4 до 5 яєць.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, європейська популяція іберійських вівчариків (прибзино 95% від загальної популяції) становить від 924 до 1540 тисяч птахів.
- ↑ BirdLife International (2016). Phylloscopus ibericus. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 03 червня 2022.
- ↑ Clement, P.; Helbig, A. J. (1998). Taxonomy and identification of chiffchaffs in the Western Palearctic. Br. Birds. 91: 361—376.
- ↑ Helbig, A. J.; Martens, J.; Seibold, I.; Henning, F.; Schottler, B.; Wink, M. (1996). Phylogeny and species limits in the Palearctic Chiffchaff Phylloscopus collybita complex: mitochondrial genetic differentiation and bioacoustic evidence. Ibis. 138 (4): 650—666. doi:10.1111/j.1474-919x.1996.tb04767.x.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |