Вінченцо Джустініані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінченцо Джустініані
італ. Vincenzo Giustiniani
Народився13 вересня 1564[3][1]
Хіос[1]
Помер27 грудня 1637(1637-12-27)[1][2] (73 роки)
Рим, Папська держава[1]
Країна Генуезька республіка
Національністьіталієць
Місце проживанняРим
Діяльністьпідприємець, банкір, меценат
Знання мовіталійська[4]
Роки активностіз 1586
Титулмаркіз
Конфесіякатолик
РодичіVincenzo Giustinianid
Брати, сестриBenedetto Giustinianid

Маркіз Вінченцо Джустініані (італ. Marchese Vincenzo Giustiniani, 13 вересня 1564 — 27 грудня 1637) — римський аристократ, банкір Ватикану, колекціонер живопису і патрон геніального художника Караваджо і Нікола Пуссена.

Біографія коротко

[ред. | ред. код]
Рим, фасад церкви Сан Луїджі деі Франчезі.
Іртер'єр церкви Сан Луїджі деі Франчезі, Рим.

Родина походить з міста Генуя.

Батько Вінченцо, Джузеппе Джустініані, був останнім генуезьким правителем острова Хіос в Егейському морі, що протягом двох століть управлявся Маоною Хіоса і Фокеї (або Маоною Джустініані) і який був фактично приватним володінням під протекторатом Генуї. У 1566 році острів був захоплений Османською імперією і батько вивіз Вінченцо та його старшого брата Бенедетто до Риму, де їх дядько вже був кардиналом. В Римі Джузеппе Джустініані став банкіром, а Бенедетто зробив кар'єру священника і врешті став кардиналом у 1587 р. Після смерті Джузеппе Джустініані в 1600 році, Віченцо став спадкоємцем батьківського бізнесу, фінансистом Ватикану та одним із найбагатших людей Риму.

В Римі був відомим палац Джустініані, що стояв поряд з церквою Сан Луїджи деі Франчезі, де мешкали кардинал Бенедетто і сам Вінченцо. Саме тут Венедетто зібрав більш як 300 картин художників Італії і Західної Європи. Саме для цієї церкви молодий Караваджо намалював цикл картин, на які збігся дивитися увесь художній Рим.

Деякий час офіційним художником маркіза Джустініані був Ніколо Реньєрі. Серед знайомих Вінченцо Джустініані — Йоахім Зандрарт. Збереглися портрет олійними фарбами маркіза пензля Ніколо Реньєрі і його портрет-гравюра в книзі Зандрарта «Німецька академія». Саме за порадами Зандрарта маркіз купував картини майстрів Нідерландів, Франції, Німеччини, послідовників Караваджо з північних країн Європи, що надало мистецьким збіркам Джустініані неповторності. Стінописи в римському палаці Джустініані створили художники Пауль Бріль і Антоніо Темпеста.

Автопортрет Ніколо Реньєрі біля мольберта

Колекція Джустініані

[ред. | ред. код]

Скандально відомою стала і колекція маркіза Джустініані, адже вона налічувала 13 оригіналів Караваджо, якого римські художники і теоретики мистецтва не схвалювали. В XX столітті був надрукований каталог збірки — Luigi Salerno-Vincenzo Guistiniani Picture Gallery « Burlington Magasin», 1960 р., що дало змогу реконструювати колишню збірку.

Частку картин було продано в Парижі у 1808 р. «Юнак з лютнею» Караваджо, що тепер в музеї Ермітаж, походить з колекції маркіза Джустініані. А головну частину збірки придбали для короля Прусії у XIX столітті.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #120168081 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б RKDartists
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Микеланджело да Караваджо. Документы. Воспоминания современников. М, «Искусство», 1975 (рос)
  • Caravaggio and His Follovers, Aurora Art Publisers, 1975 (англ)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінченцо_Джустініані&oldid=41175534