Гайворонський Петро Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гайворонський.
Гайворонський Петро Євгенович
Народився11 червня 1958(1958-06-11)
м. Лисичанськ, Луганська область
Помер25 травня 2024(2024-05-25) (65 років)
м. Київ
Діяльністьпрозаїк, поет, публіцист
Alma materСімферопольський державний університет
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Зовнішні відеофайли
Петр Гайворонский: историк по профессии, писатель по призванию, учитель от Бога

Гайворонський Петро Євгенович (11 червня 1958 р.[1], м. Лисичанськ — 25 травня 2024, м. Київ[2]) — український педагог, письменник, краєзнавець. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів та Національної спілки краєзнавців.

Біографія

[ред. | ред. код]

Петро Гайворонський народився 11 червня 1958 року в місті Лисичанську Луганської області. У 1980 році закінчив Сімферопольський державний університет. Викладав у школах № 1 і № 9 у місті Красноармійську (Донецька область), у Красноармійському педагогічному училищі. Був редактором багатотиражної газети «Освітяночка». Кореспондент часопису українців Австралії «Вільна Думка».

Мешкав у місті Покровськ. Останні два роки перед смертю — у Києві.

Очолював Покровський міськрайонний осередок «Оберіг» Національної спілки краєзнавців України[3]. Був членом правління Донецької обласної організації НСКУ[4].

Делегат І Всесвітнього собору духовної України, Установчого з'їзду творчої спілки учителів України, ІІІ і ІV з'їздів Національної спілки краєзнавців України, Х зїзду письменників України.

Творчість

[ред. | ред. код]

Петро Гайворонський є автором низки художніх та історико-публіцистичних книг:

  1. Вугільні підприємства Красноармійська. — Макіївка: Поліпрес. — 2006
  2. Микола Момот: Життя без антрактів. — Донецьк: «Каштан». — 2010
  3. Вибрані твори. — Донецьк: «Каштан». — 2011
  4. Барви агату. -Донецьк: «Каштан». — 2013
  5. Історія міського статусу міста Красноарміська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
  6. Сувенірні та пам'ятні значки Красноармійська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
  7. Таїни землі. — Київ: «Леся». — 2014[5]
  8. Війна в Донбасі: Скельця калейдоскопу. — Київ: «Леся». — 2014
  9. «Світлий дар Володимира Чорного» (у співавт.)
  10. Нотатки педагога. — Краматорськ: «Какштан». — 2017
  11. Покровськ і Покровщина. — Київ: «Український пріоритет». — 2020

Оповідання Петра Гайворонського «Гребінь княгині» разом з оповіданням Леопольда фон Захер-Мазоха «Криваве весілля в Києві» було перекладене англійською мовою і ввійшло в книгу, присвячену Княгині Ользі: «Bloody Wedding in Kyiv: Two Tales of Olha, Kniahynia of Kyivan Rus» ["Криваве весілля в Києві: дві історії про Ольгу, княгиню Кивської Русі"] (Сідней: «Sova Books» — 2016).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2011 — переможець конкурсу «Книга Донбаса» у номінації «Культура і мистецтво»
  • 2014 — лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського[6].
  • 2014 — переможець III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка у номінації «Популяризація життя та творчості М.Петренка»[7]
  • 2017 — лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Василенка
  • 2010 — медаль «За заслуги перед містом»
  • 2021 — медаль «За збереження історії»
  • 2021 — медаль «ХХХ років Незалежності України»
  • Золота медаль української журналістики
  • Почесний краєзнавець Донеччини[8]
  • Почесний член НСКУ[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Донецька область. Красноармійська міська рада. Політична Партія "Опозиційний блок". www.cvk.gov.ua. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
  2. ↑ Перестало битися серце українського педагога, письменника і краєзнавця Петра Гайворонського. — Сайт НСПУ. — 2024. — 27 травня.
  3. ↑ Красноармійський міськрайонний осередок. www.kramatorsk.info. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
  4. ↑ Донецька обласна організація. nsku.org.ua. Національна спілка краєзнавців України. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
  5. ↑ Красноармейчанин Петр Гайворонский презентовал очередную книгу (ФОТО). 15.01.2016. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
  6. ↑ Красноармейский историк-правовед стал лауреатом литературной премии и обладателем нагрудного знака. orbita.dn.ua. 23.09.2014. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
  7. ↑ Романько В. Визначено переможців III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка. donetshina.ucoz.org. Громадсько-політична газета «Донеччина». Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 2 лютого 2016.
  8. ↑ а б Список членів Донецької обласної організації НСКУ. www.kramatorsk.info. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 2 лютого 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайворонський_Петро_Євгенович&oldid=42775795