Гаральд III Суворий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаральд III Суворий
норв. Harald III Hardråde
Вікно з портретом Харальда в ратуші Лервік, Шетландські острови
Народився1015[2][3][…]
Рінгеріке, Uplandsd, Норвезьке королівство (872-1397)
Помер25 вересня 1066 або 1066[1]
Stamford Bridged, Йоркшир, Королівство Англія
ПохованняТронгейм і Helgeseter Prioryd
Країна Норвезьке королівство (872-1397)
Діяльністьмандрівник-дослідник, правитель, військовослужбовець
Знання мовнорвезька[5]
ЗакладВарязька гвардія
УчасникБитва при Стемфорд Брідж, Battle of Oliventod, Battle of Montemaggiored, Битва при Острово, Battle of Nisåd, Battle of Stiklestadd і Битва при Фулфорді
ПосадаКороль Норвегії
Конфесіяхристиянство
РідHardrada dynastyd
БатькоСіґурд Сір[6]
МатиАста Ґудбрандсдаттер[6]
Брати, сестриОлаф ІІ Гаральдссон і Halfdan Sigurdssond
У шлюбі зTora Torbergsdatterd і Єлизавета Ярославна
ДітиІнгігерд Норвезька, Марія Гаральдсдоттір, Магнус II і Олаф III
Загибель Гаральда III

Гаральд III Суворий, або Гаральд Сміливий (норв. Harald Harðráði, Harald Hardråde) (1015 — 25 вересня 1066) — норвезький король (1046—1066). Походив з династії Інґлінґів. Загинув у бою при спробі завоювати англійський трон. Відомий заснуванням Осло. Був у шлюбі з Єлизаветою Ярославною, дочкою Ярослава Мудрого, князя Київського.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Син Сігурда Сира (Сігурда Свині), конунга невеличкої держави Рінгеріке, що був праонуком норвезького короля Гаральда I. Його матір'ю була Аста, донька Губранда Кули (Гудбранда Шишки), володаря Оппланну.

Народжений у 1015 році, Гаральд був наймолодшим із трьох напівкровних братів короля Олафа II Святого. Коли Гаральду було 15, король Олаф був убитий, відстоюючи свій трон від претензій Канута Великого в 1030 році у битві при Стиклестад. Гаральд брав участь у битві й був поранений, після чого покинув Норвегію. Сформував військовий загін з тих, хто, як і він, був вимушений покинути країну в результаті смерті Олафа II. У 1031 році Гаральд із загоном досяг Русі, де поступив на службу до Ярослава Мудрого. Як прийнято вважати, він брав участь у кампанії Ярослава проти поляків і був співкерівником війська. Під час своїх перших відвідин Києва норвежець закохався в дочку Ярослава Мудрого Єлизавету Ярославну. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. У цих мандрах він склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, яка помітує Гарольдом»:

Past Sicily's wide plains we flew, 
A dauntless, never-wearied crew;
Our viking steed rushed through the sea,
As viking-like fast, fast sailed we.
Never, I think, along this shore
Did Norsemen ever sail before;
Yet to the Rus' queen, I fear,
My gold-adorned, I am not dear.

Ця ж пісня в перекладі Івана Франка:
Край Сицилії далекої
Наш кораблик пролітав,
В пишних строях ми на покладі
Поставали, як і слід.
Живо біг носатий човен наш,
Гордий, що героїв ніс…
Гей, в кого не мужня душа,
Не посмів би плавать там.
А проте дівчина з Руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає…
Там на юзі жінка ні дівча
Не затаїть, а признаєть,
Що ми вранці в южне місто те
Впали, наче звір в снасть.
Там-то брязк ішов від наших зброй!
Там-то кров лилася з тіл!
На свідоцтво своїх діл.
А проте дівчина з Руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає[7].

У Візантії

[ред. | ред. код]

Через декілька років Гаральд зі своїм загоном прибув до Константинополя і поступив на службу Візантійській імперії, на якій здійснив чимало лицарських подвигів. Загін Гаральда увійшов до елітного найманого підрозділу, відомого як Варязька гвардія. Достатньо швидко Гаральд показав себе в бою і завоював пошану гвардійців. Став командиром всього загону і використовував цю свою силу для проведення своїх власних місій. Його війська досягли багатьох перемог у Північній Африці, Сирії і на Сицилії.

Зображення військових та поетичних талантів конунга Гаральда на пам'ятній монеті НБУ "Єлизавета Ярославна" (обабіч центральної фігури)

Повернення до Норвегії

[ред. | ред. код]

Використовуючи засоби, накопичені на службі Візантійській Імперії, Гаральд з військом повернувся до Норвегії 1045 року і відразу став великою загрозою королю Магнусу I, сину Олафа II і племіннику Гаральда. Магнус запропонував розділити владу, і вони стали співправителями Норвегії. Проте, вже через рік Магнус помер, як вважається, через падіння з коня, і Гаральд став єдиним королем Норвегії. У тому ж 1045 році Єлизавета Ярославна була віддана заміж за конунга Гаральда Сміливого.

Гаральд Суворий 1048 р. заснував нову столицю Норвегії — місто Осло, де й оселився зі своєю коханою дружиною. У цьому шлюбі народилося дві дочки — Марія та Інґіґерда (майбутня королева Данії, дружина короля Олафа І Свейнссона)[8].

Вторгнення до Англії та загибель у бою

[ред. | ред. код]

Гаральд прибув до Англії з претензією на англійський трон, яка ґрунтувалася на мирній угоді між Магнусом і Гардекнудом (1038/1039) про те, що, якщо хто-небудь з них помре без спадкоємця, то інший успадкує і Англію, і Норвегію. Гаральд висадився в Північній Англії з силою приблизного 15 000 воїнів на 300 кораблях і 20 вересня розгромив перші зустрінуті ним англійські війська короля Гарольда Годвінсона в битві біля Фулфорда, у двох милях на південь від Йорка. Але через 5 днів (25 вересня 1066 року) його армія була повністю розгромлена в битві біля Стамфордського моста. У цій битві загинув і сам Гаральд через смертельне поранення стрілою. З 300 кораблів, які прибули до Англії, тільки 25 кораблів з вижившими повернулися назад у Норвегію.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  4. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  5. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  6. ↑ а б Kindred Britain
  7. ↑ Франко, Іван (1978). Гаральд Гардраді. Пісня про дівчину з руської країни / Із норвезької поезії / (Українська) . Київ: К. : Наукова думка. с. С. 682 - 683, 719. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  8. ↑ Романько, Іван (2016). Норвегія: від спільного минулого у спільне майбуття (Українська) . Київ: К.: Гнозис. с. 368.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаральд_III_Суворий&oldid=42709230