Гарячка Сіндбіс
| Гарячка Сіндбіс | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | висип, артралгія, міалгія, гарячка і менінгеальні симптоми |
| Причини | Sindbis virusd |
| Метод діагностики | фізикальне обстеження, ІФА і ПЛР |
| Ведення | підтримуюча терапіяd і нестероїдні протизапальні засоби |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A92.8 |
Гарячка Сіндбіс (також хвороба, яку спричинює вірус Сіндбіс, англ. Sindbis fever, Sindbis virus disease) — зоонозна арбовірусна хвороба. Перший випадок хвороби у людей виявлено 1961 року в Уганді. У 1974 році верифіковано епідемію цієї хвороби у Південній Африці.
Вірус Сіндбіс належить до родини Togaviridae, роду альфавірусів, комплексу західного енцефаломієліта коней. Уперше його було виділено від орнітофільних комарів роду Culex у 1952 році в Каїрі, Єгипет, названо за округом Сіндбіс, який розташовано на 30 км північніше Каїра[1].
| Вірус Сіндбіс | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Кріоелектронна модель вірусу
| ||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||
| ||||||||
Оточений ікосаедричним капсидом. Геном є одноланцюговою РНК завдовжки приблизно 11,7 кілобайт. Вона має 5'ковпачок і 3'поліаденілатний хвіст, тому служить безпосередньо як передавач РНК (мРНК) у клітини хазяїна. Геном кодує чотири неструктурні білки на 5'ковпачку, а капсид і два конвертні білки — на 3'-хвості. Це характерно для всіх тогавірусів. Реплікація відбувається в цитоплазмі, є швидкою. Некодуючий елемент РНК визнаний важливим для реплікації генома.
Вірус Сіндбіс є аналогом вірусу західного енцефаломієліту коней у Західній півкулі, але менш патогенний, не має такого ветеринарного значення й спричинює у людей переважно хворобу з легким клінічним перебігом. Вірус Сіндбіс пов'язаний зі збудником хвороби Погоста у (носить назви «хвороба Окельбо» в Швеції та «карельська гарячка» в Російській Федерації). Є думки, що це варіанти геномокомплексу вірусу Сіндбіс, для всіх випадків цих хвороб рекомендовано застосовувати назву «гарячка Сіндбіс», так як генетично, екологічно, епідеміологічно і клінічно ці хвороби ідентичні[2]. Відкриті не так давно віруси Бабанкі в Африці та Кзил-Агач в Азербайджані ймовірно є серотипами вірусу Сіндбіс. Виділено багато географічних штамів.
Хвороба поширена в Африці, Європі[3] (Німеччині[4], Італії, Чехії, Росії, Україні), Австралії, Південно-Східній Азії. Спалахи гарячки Сіндбіс часто відбуваються в Африці разом зі спалахами гарячки Західного Нілу. Джерелом інфекції є хвора людина, основним джерелом і резервуаром — птахи. Хвороба передається трансмісивним механізмом передачі інфекції, специфічні переносники — комари C. univittatus, C. antennatus, а також інші види. Виділення вірусів від окремих кліщів на сьогодні вважаються випадковими, а передача через кліщів не доказана. Найбільший ризик зараження серед сільських жителів.
Розвиток хвороби перш за все залежить від стану організму, а також від кількості вірусу, що потрапив, його вірулентності та штамових властивостей. Часто при потраплянні в організм людини вірус гине вже в місці його інтродукції. Вірусемія ймовірно не відіграє ролі в патогенезі. Мають значення утворення прозапальних цитокінів, алергічні реакції. Є окремі елементи капіляротоксикозу.
Інкубаційний період триває менше тижня. Характерним є плямистий висип, який з'являється на тулубі та поширюється на кінцівки. Виникають міалгії та артралгії за типом мігруючого поліартриту, частіше уражаються дрібні суглоби кистей і стоп, променевозап'ястні, гомілковостопні, колінні та ліктьові суглоби. Артралгія, а, часом й артрити, можуть зберігатися місяцями і навіть роками, але деформація суглобів нехарактерна. Поліартралгії з висипом вважають характерними для цієї хвороби. Нечасто виникає гарячка, як правило невисокого рівня, менінгеальний синдром. Висип проходить протягом тижня, при цьому плями поступово трансформуються у папули, потім у везикули. Багато випадків є або безсимптомними, або перебігають клінічно стерто. Смертельних випадків не зафіксовано.
Клінічна діагностика ґрунтується на появі характерного висипу та артралгічного синдрому. Підтверджують діагноз за допомогою реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), імуноферментного аналізу (ІФА) виявленням IgM до вірусу. Можливим є використання полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення в крові РНК вірусу.
Станом на 2018 рік етіотропну терапію не розроблено. Проводиться патогенетичне лікування. За наявності тривалого перебігу артритів або артралгій застосовується терапія нестероїдними протизапальними препаратами.
Специфічна профілактика не розроблена. Головним напрямком є профілактика укусів комарів, як це відбувається при малярії.
- ↑ Taylor, R. M., H. S. Hurlbut, T. H. Work, J. R. Kingston, and T. E. Frothingham. 1955. Sindbis virus: a newly recognized arthropod transmitted virus. Am. J. Trop. Med. Hyg. 4:844-862. (англ.)
- ↑ Лукин Е. П. ЛИХОРАДКА СИНДБИС Медицинский академический журнал 2009. — N 3. — С. 29-41. (рос.)
- ↑ Hubalek, Z. 2008. Mosquito-borne viruses in Europe. Parasitology Res. 103:S29-S43. (англ.)
- ↑ Hanna Jöst, Alexandra Bialonski, Volker Storch, Stephan Günther, Norbert Becker and Jonas Schmidt-Chanasit. Isolation and Phylogenetic Analysis of Sindbis Viruses from Mosquitoes in Germany. J. Clin. Microbiol. May 2010 vol. 48 no. 5 1900—1903. (англ.)
- Tesh, R. B. 1982. Arthritides caused by mosquito-borne viruses. Annu. Rev. Med. 33:31-40.
- Laine M, Luukkainen R, Toivanen A. Sindbis viruses and other alphaviruses as cause of human arthritic disease. J Intern Med. 2004 Dec;256(6):457-71. (англ.)
- Adouchief S, Smura T, Sane J, Vapalahti O, Kurkela S Sindbis virus as a human pathogen-epidemiology, clinical picture and pathogenesis. Send to Rev Med Virol. 2016 Jul;26(4):221-41. (англ.)
- Sindbis Group Viruses: Global Status: 2018 edition (англ.)
- Медицинская микробиология, вирусология и иммунология за ред. В. П. Широбокова. Нова Книга, 2015 — 858 стор. SBN-13: 978-966-382-200-6 / Вирус лихорадки Синдбис, с. 463—464. (рос.)