Геодезична засічка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Геодези́чна за́січка (рос.геодезическая засечка, англ. geodesic locating, нім. geodätisch Einschnitt m) — спосіб визначення координат окремих пунктів за необхідним числом виміряних кутових і лінійних величин.

Розрізняють геодезичні засічки:

  • пряму,
  • бічну,
  • зворотну (задача Потенота),
  • зворотну за двома даними пунктами і допоміжній точці (задача Ганзена),
  • полярну лінійно-кутову,
  • полярну за горизонтальним і вертикальним кутами,
  • лінійну за двома вертикальними кутами,
  • просторову лінійну й ін.

Основними елементами обчислення засічок є: рівняння трикутника й обчислення координат (задача геодезична пряма).

У деяких випадках (задача Ганзена) застосовується умовна система координат і перехід потім до загальноприйнятої.

У маркшейдерській практиці всі обчислення ведуться на площині.

Література

[ред. | ред. код]