Очікує на перевірку

Горбунов Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбунов.
Юрій Горбунов
Фінал шоу «Голос. Діти» (2017)
Фінал шоу «Голос. Діти» (2017)
Фінал шоу «Голос. Діти» (2017)
Ім'я при народженніГорбунов Юрій Миколайович
Народився24 серпня 1970(1970-08-24) (54 роки)
Новий Розділ, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор, телеведучий, шоумен
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності1992 — дотепер
ДружинаКатерина Осадча
Дітисин Іван, син Данило
IMDbID 6937256
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
CMNS: Юрій Горбунов у Вікісховищі

Ю́рій Микола́йович Горбуно́в[1] (нар. 24 серпня 1970(19700824), Новий Розділ, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український актор, телеведучий, шоумен та заслужений артист України.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Новий Розділ Львівської області. Виріс на Івано-Франківщині. У 1987 р. закінчив Івано-Франківську середню школу № 17. До того ж випуску у паралельному класі належав український письменник і філософ Олег Гуцуляк.

У 1992 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (курс Леоніда Олійника).

У вересні 2023 запропонував взяти на поруки Коломойського.[3]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту п'ять років працював у Драматичному театрі в Івано-Франківську. Потім переїхав до Києва. У 1997—1998 рр.. був помічником режисера в центрі «Арт-Велес», режисером клубу «Голлівуд». Паралельно в 1998 році на каналі УТ-1 вів програму «Три крапки», а в 1999-му — інтерактивне шоу «Щасливий дзвінок», що стала для нього дебютом у прямому ефірі.

Мій перший прямий ефір — проект «Щасливий дзвінок» на УТ-1. Марія Єфросініна, Оля Бура і я — перше в історії незалежної держави інтерактивне шоу з розіграшем призів. Тобто, люди дзвонили в студію, відповідали на запитання і ми розігрували пральні машини, автомобілі — цілий рік... Взагалі, перша моя програма на телебаченні називалася «Три крапки», теж на УТ-1. Віка Малекторович, з якою ми вчилися в інституті, вела там прямий ефір. Коли вона захворіла, ефір провів я, на що продюсер Андрій Слободян відреагував: «А що ж це ти там у «Три крапки» робиш? Давай до нас на нову програму в прямому ефірі». Я погодився... Перед ефіром режисер пропонував порепетирувати, але я вирішив, що репетиція — це щось ганебне, краще видати все вже в кадрі. А коли включилася камера, у мене було чітке відчуття, що ці хвилини я вже переживав - коли вступав до театрального інституту: відчуття, коли ти щось робиш на майданчику і як би бачиш себе з боку. Так само було і на ефірі — я ніби сам себе запитував: «Що ти тут робиш? Вали звідси!» — Юрій Горбунов[4]

У 1999 році вів телепередачу «З пивом по життю» на «Новому каналі»[5][6] (після нього, у 2000 році її вів Анатолій Дяченко[7]). У 2000 році став ведучим програми «Підйом», за яку разом зі своєю партнеркою Марією Єфросініною у 2002 році був удостоєний премії «Телетріумф» у номінації «Найкраще телевізійне шоу». Також вів сімейне шоу «Готовий на все», шоу «Один за всіх» і «Тепер ти в армії».

У 2005 році — ведучий програми «Питання для чемпіонів» на телеканалі СТБ.

У червні 2006 року прийшов на телеканал «1+1», де з Марічкою Падалко почав вести інформаційно-розважальну ранкову програму «Сніданок». Відтоді є ведучим телеканалу 1+1.

Був незмінним ведучим усіх сезонів рейтингового шоу «Танці з зірками», за яке у 2007 та 2008 роках разом з Тіною Кароль отримав ще дві премії «Телетріумф».[8] Також був ведучим шоу «Смакуємо», «Зірка + Зірка» та «Суперзірка» на телеканалі 1+1.

З вересня 2010 року — один із ведучих експериментального гумористичного шоу «ГПУ» на телеканалі «1+1».

У грудні 2011 року — ведучий шоу «Краса по-українські».[9]

У 2012 році вів ігрове шоу «Я люблю Україну».[10]

З лютого 2013 року — ведучий розважального «ПРОСТО шоу».[11]

Восени 2013 року — ведучий кулінарного шоу «Великий пекарський турнір»[12], ведучим якого стане Юрій Горбунов[13].

У мене дитинство асоціюється із запахом еклерів. Коли я вранці прокидався, вони всі готові вже були на столі, розрізані, мені треба було тільки брати ложку і запихати в них крем, який так само був готовий. Солодке — це моя слабка сторона, але кажуть, що солодке робить людей добрішими. Я в це вірю, — Горбунов[14]

З 11 жовтня 2015 року — член журі в шоу «Маленькі гіганти» на 1+1.[15]

1 грудня 2015 року став заслуженим артистом України.

У 2018 році телеканал 1+1 транслював гумористичне «ШоуЮри» на чолі з Юрієм Горбуновим.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Студійний фотопортрет Горбунова, 2014

Актор

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2001 тф Вечори на хуторі біля Диканьки Вечера на хуторе близ Диканьки Козак з підбитим оком (в кількох епізодах)
2003 с Завтра буде завтра Завтра будет завтра Микола, сільський міліціонер
2004 с Небо в горошок Небо в горошек Риков
2006 с Вовчиця Волчица акушер-гінеколог
2006 ф Кактус і Олена Кактус и Елена Маручок, майор міліції
2008 ф Роман вихідного дня Роман выходного дня співробітник агентства ритуальних послуг
2009 с Вагома підстава для вбивства Веское основание для убийства епізодично
2009 с Доярка з Хацапетівки 2: Виклик долі Доярка из Хацапетовки 2: Вызов судьбе епізодично
2009 ф Її серце Её сердце Борис Семенович, директор ательє
2009 тф Червона шапочка Красная шапочка Шарль Перро
2009 с Тільки любов Только любовь епізодично
2009 мф Бригада М G-Force кріт Слипко (дубляж)
2011 с Пончик Люся Пончик Люся Мартинов, адвокат
2015—2017 с Останній москаль Іван, дядько Валери / Дмитро, батько Валери
2016—2017 с Село на мільйон Отець Любомир
2016 мф Співай Sing Бастер Мун (дубляж)
2017 мф Фердинанд Ferdinand бик Фердинанд (дубляж)
2018 мф Викрадена принцеса: Руслан і Людмила Кіт вчений (дубляж)
2018 с Сувенір з Одеси Яша Цукер
2018 ф Скажене весілля Назарій Запухляк, тамада
2019—2020 с Великі Вуйки Іван Іванович Петрук, столяр села Великі Вуйки
2019 ф Скажене весілля 2 Назарій Запухляк, тамада
2021 ф Скажене весілля 3 Назарій Запухляк, тамада

Режисер, продюсер

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2018 ф Скажене весілля продюсер
2019 ф Скажене весілля 2 продюсер
2021 ф Скажене весілля 3 продюсер

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2008 — Телетріумф, разом з Тіною Кароль в номінації «Ведучий розважальної передачі», «Танці з зірками -3»
  • 2007 — Телетріумф, разом з Тіною Кароль в номінації «Ведучий розважальної передачі», «Танці з зірками»
  • 2004 — Телетріумф, у номінації «Ведучий шоу-програми», «Один за всіх»
  • 2015 — заслужений артист України[16]
  • Орден «За заслуги» III ст. (10 вересня 2021) — за значний особистий внесок у розвиток кіномистецтва, вагомі творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Дня українського кіно.[17]
  • Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку.[18]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Юрій Горбунов був одружений з колишньою актрисою балету івано-франківського театру Людмилою, старшою за нього на 10 років.[19] У 2011 році став дідусем — донька Ксенія народила онуку Поліну[20]. У лютому 2017 року Юрій Горбунов і Катя Осадча оголосили, що вони офіційно одружені. 18 лютого 2017 року в подружжя народився син Іван , 19 серпня 2021 народився другий син подружжя Данило. [21]

Критика

[ред. | ред. код]

20 липня 2023 року Ігор Кондратюк гостро розкритикував рішення Уряду, яким виділено із держбюджету на комедійний серіал Юрія Горбунова «Смт Інгулець» 33 млн. грн., в той час, коли не налагоджена навіть складальна лінія по виробництву дронів для ЗСУ.[22] Кондратюк закликав Горбунова відмовитись від цих коштів на користь ЗСУ.

25 липня 2023 року Юрій Горбунов опублікував відео, в якому повідомив, що відмовляється від державного фінасування проекту «Смт Інгулець», але не відмовляється від проєкту.[23]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У 2012 році став одним з восьми українців, яким довірили нести олімпійський вогонь у Лондоні[24];
  • Кум співачки Ірини Білик (разом хрестили дитину спільних друзів)[25];
  • Ідеальним форматом для себе вважає вечірнє ток-гумор-лайт-шоу. Мріє працювати у великому праймовому вечірньому телешоу з живою музикою, яке б торкалося і політичних тем, і розважальних[4];
  • Мисливець, полювання для Горбунова — один з найкращих способів відпочинку[26];
  • У дитинстві закінчив музичну школу за класом баяна;
  • Улюблена кухня — українська і японська[27].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Gazeta.ua «Юрій Горбунов носить обручку з діамантами»
  2. ↑ Юрій Горбунов став заслуженим артистом України. glavred.info. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2021.
  3. ↑ Хто запропонував взяти Коломойського на поруки (СПИСОК). Texty.org.ua.
  4. ↑ а б Юрий Горбунов: «Хотел бы поработать в вечернем ток-юмор-лайт-шоу». Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  5. ↑ С пивом по жизни (сериал 1999 – 2000). www.kinopoisk.ru. Процитовано 22 липня 2022.
  6. ↑ Z pyvom po zhyttiu, Novy Kanal, процитовано 22 липня 2022
  7. ↑ Оболонь. З пивом по життю - Новий канал. (18.08.2000.) (укр.), процитовано 22 липня 2022
  8. ↑ Лига. Новости. «Названы лауреаты премии „Телетриумф-2007“» 23.08.2007. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 23 грудня 2010.
  9. ↑ «Краса по-українськи» на «1+1» стартує 30 листопада. detector.media. 24 листопада 2011. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  10. ↑ «Я люблю Україну» повертається на «1+1» 22 березня. detector.media. 13 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2021.
  11. ↑ «ПРОСТО шоу»: Сенічкін, Падалко, Горбунов та Добринін. mediananny.com (російською) . 3 жовтня 2012. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  12. ↑ В Киеве выбрали участников для нового кулинарного ТВ-шоу. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  13. ↑ Что делает Юрий Горбунов в своем новом шоу пекарей?. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  14. ↑ Пекарський турнір вразить дивами кондитерського мистецтва глядачів 1+1. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 травня 2013.
  15. ↑ Вестиме шоу «Маленькі гіганти» на «1+1» Катерина Осадча. detector.media. 1 вересня 2015. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  16. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №670/2015 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 6 грудня 2015. Процитовано 8 березня 2018.
  17. ↑ Указ Президента України від 10 вересня 2021 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  19. ↑ Як виглядає перша дружина Горбунова і чому вони розлучились. allkharkov.ua (російською) . 13 грудня 2020. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  20. ↑ Телеведущий Юрий Горбунов рассказал о своей внучке. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  21. ↑ Катерина Осадча та Юрій Горбунов відсвяткували день народження сина. Офіційний сайт - tsn.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2020.
  22. ↑ Або дрони, або серіали: Кондратюк жорстко пройшовся по Горбунову за 33 державні млн на фільм (ВІДЕО)
  23. ↑ Реальна Війна | Україна. Telegram. Процитовано 25 липня 2023.
  24. ↑ Юрий Горбунов: Меня с Олимпийским огнем чуть не разорвали!. Архів оригіналу за 15 лютого 2014. Процитовано 17 травня 2013.
  25. ↑ Юрий Горбунов: Ирина Билык — моя кумася. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 17 травня 2013.
  26. ↑ Юрий Горбунов: Выйдем на пенсию и создадим «Шоу божевільних пенсіонерів». Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  27. ↑ Юрий Горбунов: «На вступительном экзамене спел „Голуби летят над нашей зоной“». Архів оригіналу за 20 лютого 2011. Процитовано 24 травня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «1+1»(укр.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горбунов_Юрій_Миколайович&oldid=42168779