Гран-прі Далласа
| Фейр-Парк (1984, 1988) | ||
| ||
| Місце проведення |  США, Даллас
| |
| Проведено Гран-прі | 8 (1984-1996) | |
| Більше всього перемог у Гран-прі: | ||
| Пілот | Ірв Гоерр (2).svg){kind=small} Рон Фелловс (2)
| |
| Конструктор | Chevrolet (2) Ford (2) Oldsmobile (2)
| |
| Останні перегони (1996): | ||
| Кіл | 77 | |
| Довжина кола | 2100 м | |
| Дистанція | 161 700 м | |
| Переможець | ||
| Рон Фелловс
|
Chevrolet | 1:19:44,298 |
| Поул-позишн | ||
| Рон Фелловс
|
Chevrolet | 55,624 |
| Найшвидше коло | ||
| Рон Фелловс
|
Chevrolet | 55,742 |
Гран-прі Далласа (англ. Dallas Grand Prix) — етап Чемпіонату світу Формули-1 у 1984 році. У 1985 році гонку було скасовано через фінансові труднощі та проблеми з безпекою. Гран-прі Далласа став етапом американської серії Trans-Am у 1988 році.
Спочатку гонка проходила на трасі Фейр-Парк, а потім у 1989 році переїхала до сусіднього міста Еддісон. У 1993 році гонку перемістили на тимчасову вуличну трасу навколо арени Reunion, на той час домівки для багатьох спортивних команд Далласа.
Гран-прі Далласа було ідеєю місцевих бізнесменів Ларрі Вордропа та Дона Вокера, які хотіли надати своєму місту більшого міжнародного статусу. Ідея полягала в тому, щоб прокласти трасу для перегонів в Фейр-Парку за межами міста.[1]
Гоночний вікенд проходив у липні 1984 року, в жахливу спеку, яка досягала понад 40 °C. Постачальник шин Goodyear зафіксував рекордну температуру траси — 66 °C.[2] Спека та навантаження від швидких болідів Формули-1 спричинили руйнування асфальтного покриття на трасі.[3] Найджел Менселл та його напарник по команді Еліо де Анджеліс зайняли перший ряд стартової решітки, кваліфікувавшись першим і другим відповідно.[4] Це сталося вперше після Гран-прі Нідерландів 1978 року, коли обидва боліди Lotus займали перші дві позиції на старті.[5] Гонка, яка мала тривати 68 кіл, була перервана через обмеження в дві години, передбачені регламентом, коли лідер, Кеке Росберг, перетнув фініш на 67-му колі, подолавши 261,367 км за 2 год 1 хв, із середньою швидкістю 129,201 км/год.[2] Найджел Менселл знепритомнів, намагаючись доштовхати до фінішу свій зламаний Lotus-Renault, але був класифікований шостим.[2] Лише вісім пілотів із двадцяти п'яти завершили гонку, чотирнадцять пілотів зійшли через зіткнення з бар'єрами.[2] Тріумф Росберга приніс першу перемогу для двигунів Honda після повернення в Формулу-1.[3]
Гнітюча спека була однією із причин того, що гонка 1984 року стала першим і єдиним Гран-прі Далласа, що увійшов до календаря Формули-1. Наступного року гонка в Далласі була замінена на Гран-прі Австралії. Формула-1 повернулася до штату Техас в 2012 році, для проведення Гран-прі США на новоствореній Трасі Америк.[6]
У 1988 році Гран-прі Далласа знову з’явилося в гоночному календарі, але не Формули-1, а американського чемпіонату спорткарів Trans-Am. Гонка була проведена знову в Фейр-Парку на модифікованій і скороченій трасі, що раніше використовувалася Формулою-1.[7] У 1989 році гонку було перенесено на трасу, що розташовувалась на злітно-посадкових смугах аеропорту Еддісон, у північному передмісті Далласа.[8]
У 1993 році гонку знову перенесли на трасу, розташовану на стоянці арени Reunion.[9] В 1996 році було проведено останній Гран-прі Далласа, а перемогу в ньому здобув канадець Рон Фелловс.[10]
Рожевим фоном вказані перегони, які не входили до Чемпіонату Світу Формули-1.
| Рік | Пілот | Конструктор | Траса | Клас | Звіт |
|---|---|---|---|---|---|
| 1984 |  Кеке Росберг
|
Williams-Honda | Фейр-Парк | Формула-1 | Звіт |
| 1985 – 1987 |
Не проводилося | ||||
| 1988 | Герлі Гейвуд
|
Audi | Фейр-Парк | Trans-Am | Звіт |
| 1989 | Дорсі Шредер
|
Ford | Аеропорт Еддісон | Trans-Am | Звіт |
| 1990 | Ірв Гоерр
|
Oldsmobile | Аеропорт Еддісон | Trans-Am | Звіт |
| 1991 | Ірв Гоерр
|
Oldsmobile | Аеропорт Еддісон | Trans-Am | Звіт |
| 1992 | Не проводилось | ||||
| 1993 | Джек Болдвін
|
Chevrolet | Арена Reunion | Trans-Am | Звіт |
| 1994 | Рон Фелловс
|
Ford | Арена Reunion | Trans-Am | Звіт |
| 1995 | Не проводилось | ||||
| 1996 | Рон Фелловс
|
Chevrolet | Арена Reunion | Trans-Am | Звіт |
| Джерело:[11][12] | |||||
- ↑ Circuits Dallas. www.grandprix.com. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ а б в г F1's wildest ever race? - 9 reasons Dallas ‘84 will never be forgotten. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ а б USA 1984 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ United States GP, 1984. www.grandprix.com. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Dutch GP, 1978. www.grandprix.com. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ US Grand Prix returns to F1 in 2012. www.autosport.com (англ.). 25 травня 2010. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ GRAND PRIX ’88. D Magazine (амер.). 1 квітня 1988. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Pitts, William (19 січня 2021). Dallas Once Hosted A Formula 1 Grand Prix And It Was A Disaster. Sportscasting | Pure Sports (амер.). Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ 1993 Grand Prix of Dallas - The Third Turn. www.thethirdturn.com (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ 1996 Grand Prix of Dallas presented by Exxon SuperFlo - The Third Turn. www.thethirdturn.com (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Higham, Peter (1995). Fair Park. The Guinness Guide to International Motor Racing. London, England: Motorbooks International. с. 452. ISBN 978-0-7603-0152-4 — через Internet Archive.
- ↑ SCCA Pro Racing Archives. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 15 листопада 2008.
