Очікує на перевірку

Гула Інна Йосипівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гула Інна Йосипівна
Народилася9 травня 1940(1940-05-09)
Харків, СРСР
Померла28 травня 1990(1990-05-28) (50 років)
Москва, СРСР
ПохованняДомодєдовське кладовищеd
Громадянство СРСР
Діяльністьакторка
Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності1966—1990
ЧоловікГеннадій Шпаликов
ДітиШпаликова Дар'я Геннадіївна (актриса)
Провідні роліНаташа («Коли дерева були великими»), Олена («Довге щасливе життя»)
IMDbID 0347667
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР — 1976
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гулий.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гула.

Гула Інна Йосипівна (9 травня 1940, Харків, УРСР, СРСР — 28 травня 1990, Москва, СРСР) — радянська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1976).

Біографія

[ред. | ред. код]

Творча кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення школи вступила до студії при Центральному дитячому театрі. Навчалася в Театральному училищі ім. Щукіна в 1962–1964 роках.

У 1960 році дебютувала в кіно, виконавши головну роль Олі Рижкової у фільмі Василя Ординського «Хмари над Борськом». У 1961 році, у творчому дуеті з Юрієм Нікуліним, зіграла найзначнішу свою роль в фільмі Льва Куліджанова «Коли дерева були великими» (у 1962 році картина брала участь в основному конкурсному показі Каннського кінофестивалю). Грала у фільмах провідних радянських режисерів — В. Ординського, Г. Натансона, А. Ефроса, М. Швейцера, С. Шустера.

Служила в московському Театрі юного глядача. У 1966—1990 рр. — актриса Театру-студії кіноактора.

Акторська гра Інни відрізнялася високим психологізмом і глибоким зануренням в образ персонажу.

(Талант) Інни, який був її важким тягарем і ярмом, поневолював і мучив її та її близьких. Вона поширювала занепокоєння і дискомфорт, що потім виявився в сімейній драмі Інни і Гени Шпаликова. Якась у ній була «чорна діра», яку з першого погляду не вгадаєш. Було щось оманливе в її привабливій зовнішності, бездонних виразних очах. У роботі Інна була нещадна до себе, не боялася бути некрасивою, морщила ніс і волочила ноги.[1]

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Дочка Дарина Шпаликова народилася 19 березня 1963 року в Москві.

У 1974 році повісився її чоловік Геннадій Шпаликов, а через 16 років, в 1990 році, покінчила життя самогубством і сама Інна. Обставини її смерті досі достеменно невідомі. За однією з версій, актриса страждала від незатребуваності в кіно, за іншою — причиною стало передозування снодійного[2].

Пішла з життя 28 травня 1990 року в Москві. Похована на Домодєдовському кладовищі в Підмосков'ї (ділянка 38).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Країна Примітки
1960 «Хмари над Борськом» Оля Рижкова
1960 «Шумний день» Марьяна
1961 «Коли дерева були великими» Наталя
1962 «Велика дорога» Шура, дружина Гашека
1964 «П'ята тополя»
1965 «Часе, вперед!» Шура Солдатова
1966 «Довге щасливе життя» Олена (Лена)
1969 «Фронт за околицею» Анна (короткометражний)
1971 «Якщо ти чоловік...» Маша
1971 «Пристань на тому березі» Маруся
1975 «Втеча містера Мак-Кінлі» секретарка
1977 «Ходіння по муках» Єлизавета Київна Расторгуєва
1979 «Маленькі трагедії» Цариця ночі
1984 «Мертві душі» епізод
1987 «Крейцерова соната» епізод, дама з лорнетом

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • 1994 — У російському документальному телепроєкті (рос.)«Чтобы помнили» одна з серій присвячена актрисі: (рос.)«Инна Гулая. Фильм 1».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Когда деревья были большими. Посвящается Льву Кулиджанову. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  2. ↑ Как они умерли. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 23 липня 2013.

Література

[ред. | ред. код]
  • Полухина Л. С. Инна Гулая и Геннадий Шпаликов. — 2007. — ISBN 978-5-9265-0392-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гула_Інна_Йосипівна&oldid=36249169