Очікує на перевірку

Дакутен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ХіраґанаКатакана




JIS X 0213 1-1-11
Unicode U+309B
U+3099
U+FF9E

Дакутен (яп. 濁点, だくてん, дакутен, ніґорі, знак дзвінкості) або діакритичний знак дзвінкості (яп. 濁音符, だくおんぷ, дакуомпу) — знак в японській мові, який використовується у складовій абетці кана для позначення дзвінких проривних приголосних.

Короткі відомості

[ред. | ред. код]

Синоніми

[ред. | ред. код]
  • Двоцятка (яп. てんてん, тен-тен);
  • Двійчатка (яп. ちょんちょん, тьон-тьон);
  • Дзвінець (яп. 濁り, にごり, ніґорі).

Знак дзвінкості перетворює глухі приголосні /k/, /s/, /t/ та /h/ на дзвінкі приголосні /g/, /z/, /d/ та /b/. Ці приголосні утворюють акустичні пари. Знак записується у правому верхньому куті знаку кани у вигляді двох паралельних цяток:

◌゛

Наприклад:

[ka] + = [ga]
  [sa] + = [d͡za]
[ta] + = [da]
  [ha] + =   [ba]

Знак дзвінкості зустрічається з 18 століття в приватному листуванні та японських наукових виданнях. Однак в японській орфографії він офіційно не використовувався до 1946 року, до прийняття урядової постанови про новітню орфографію японської кани. Протягом 18 — першої половини 20 століття знак не мав усталеного вигляду і зображався двома, трьома або чотирма цятками праворуч знаку кану. Подекуди дзвінкість позначали двома кульками.

Нижче наводиться таблиця основних знаків хіраґани і катакани, а також складених пом'якшених звуків, до яких доданий знак дзвінкості. Подаються відповідники МФА, латинське та кириличне прочитання знаків. Також навлдиться таблиця дзвінких звуків, які відсутні у японській мові, але використовуються для запису іноземних власних назв та термінів.

Знак дзвінкості також додається до знаку катакани , для відтворення звуку [v], який відсутній в японській мові. Він записується як . Цей звук використовується для запису слів іншомовного походження. Наприклад:

  • Василь → ヴァスィーリ
  • Вишгород → ヴィーシュホロド
  • Володимир → ヴォロディームィル

З другої половини 20 століття знак дзвінкості інколи додається до знаків, що позначають голосні звуки [a], [i], [ɯ], [e], [o]. Така тенденція спостергіається в молодіжній літературі, насамперед коміксах манґа. На відміну від приголосних звуків, поєданання знаку дзвінкості з голосними позначає напруженість голосових зв'язок, а не новий дзвінкий звук.

Інші системи передачі

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)
Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.
  • 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)
Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.
  • 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版, 1970. (яп.)
Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону.— Токіо: Хобункан, 1998.

Посилання

[ред. | ред. код]


Ґодзюон
 н  ва  ра  я  ма  ха  на  та  са  ка  а
 і  рі  мі  хі  ні  ті  сі  кі  і
 в  ру  ю  му  фу  ну  цу  су  ку  у
 е  ре  ме  хе  не  те  се  ке  е
 о  ро  йо  мо  хо  но  то  со  ко  о
Іроха
 і  ро  ха  ні  хо  хе  то  ті  рі  ну  ру  о
 ва  ка  йо  та  ре  со  цу  не  на  ра  му
 у  і  но  о  ку  я  ма  ке  фу  ко  е  те
 а  са  кі  ю  ме  мі  сі  е  хі  мо  се  су
ШаблонОбговоренняПроєкт