Доменіко да П'яченца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доменіко да П'яченца
Народився1390
П'яченца, Емілія-Романья
Помер1470
Феррара, Феррарське герцогство
Діяльністьтанцюрист, хореограф, композитор
Відомі учніAntonio Cornazzanod і Guglielmo Ebreo da Pesarod
Знання мовіталійська[1]

Доменіко да П'яченца (італ. ), також відомий як Доменіко з Феррари (італ. Domenico da Piacenza. ) (1390, Пьяченца — при 1470, Феррара) — майстер танцю і композитор епохи Відродження прі дворі князів Есте у Феррарі. Вважається першим відомим майстром танцю, в працях свого учня Антоніо Корнаццано названий «королем мистецтв». Належав до лицарського ордену Золотої Шпори, або «Золотого воїнства» (лат. Ordo Militia Aurata. ).[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився не пізніше 1400 року у місті П'яченце у північній Італії.[3]

Переїхав з П'яченцы у Феррару у період правління маркіза Ліонелло д’Есте (1441—1450).

Учитель двох інших відомих майстрів танцю епохи Відродження — Гульєльмо Ебрео да Пезаро і Антоніо Корнаццано[4].

У квітні 1455 року Доменико підготовив танки для святкування весілля Тристано Сфорца #і Беатриче д'Эсте ( незаконорожденной дочці маркиза де Феррара Никколо III). #Їхній бракосочетание состоялось либо у Милане, либо у Ферраре.

Восени 1455 року Доменіко ставив танці для святкування заручин Іполіти Сфорца і Альфонсо Арагонського. Перемови щодо заручин проходили у Мілані. Там ж відбулось і саме святкування. Альфонсо Арагонський був онуком короля Альфонсо Неаполітанського, сином дона Фердінандо та Ізабели — на той період герцога і герцогини Калабрії, пізніше проголошених королем і королевою Неаполітанськими.

Не пізніше 1463 року став кавалером ордену Золотої Шпори, як вважається, під час коронації імператора Священної Римської імперії Фрідріха III.

Вклад у розвиток мистецтва

[ред. | ред. код]

Привніс багато нововведнь у придворний танок, в особливості у бас-данс. Творець нових танцювальних форм, таких як балло і баллетто. Вважається, що сферою його викладатської діяльності була мімічна драматургія і ускладнений танок. Ускладнення хореографии танків — це цілеспрямована діяльність Доменіко, спрямована на те, щоб підняти танок до рівня мистецтва, котрий вимагав особливих мистецьких навичок. Він на практиці формулює принцип, згідно якому навчання танку, його створення і виконання вимагають професійної підготовки.[3]

Письмові твори

[ред. | ред. код]

Основна праця

[ред. | ред. код]

Трактат Доменіко з П'яченци «Про мистецтво стрибати і плясати» (De arte saltandi et choreas ducendi), виданий між 1450 і 1460 роками, вважається першим відомим посібником по танцю у Європі. В наш час найстарше видання зберігається у фондах Національної бібліотеки Франції.

Хореографічна частина

[ред. | ред. код]

У своїй праці Доменіко описав 23 танця, серед яких як найважливіші (в якості міри — італ. misure — для баллетто) вказав чотири:

  • Бас-данс (розмір 6/4 або 3/2)
  • Кватернарія (salterello tedesco, «німецька сальтарелла», на 1/6 швидше бас-дансу)
  • Сальтарелло (на 2/6 швидше бас-дансу)
  • Піва (у два разу швидше бас-дансу)

Завдяки цьому трактату він вважається предтечією усіх теоретиков танцю і першим хореографом. Частина його спадщини дійшла до наших днів завдяки переказу в працях його учнів, у частности Гульєльмо Ебрео (1463).

Музична частина

[ред. | ред. код]

У книзі Доменіко з П'яченци міститься також ряд музичних творів. Не встановлено, чи склав він їх особисто, але вони дійшли до наших днів і виповнюються колективами шанувальників старовинної музики завдяки його трактату. Найбільш відомі:

  • Lioncello – написано на честь маркіза Ліонелло д’Есте;
  • Rostiboli Gioioso – версія популярного у Європі парного танка балло;
  • Petit riense – музичний твір під французький танок, написаний Доменико (танок балло по троє);
  • також: Jelosia, Mercantia, Sobria, Pizochara, La fia Guglielmina, Anello, Marchesana, Verçeppe тощо.

Інші твори

[ред. | ред. код]
  • Liber ballorum (1460) – містить згадку про його учня Джованні Амброзіо (Гульєльмо Ебрео).

Література

[ред. | ред. код]
  • Domenico da Piacenza. De arte saltandi et choreas ducendi – Paris, Bibliotheque Nationale, fonds ital. 973. c. 1455.
  • Smith A. William «Fifteenth-Century Dance and Music» — Pendragon Press — 1995 — ISBN 0-945193-25-4.
  • Alessandro Pontremoli, Patrizia La Rocca Il Ballare lombardo. Teoria e prassi coreutica nella festa di corte del XV secolo, Milano, Vita e Pensiero 1987
  • Alessandro Pontremoli La danza di Domenico da Piacenza tra Medioevo e Rinascimento, in «Il Castello di Elsinore», XIX 2006, no. 56, pp. 5–38.
  • Alessandro Pontremoli, Danza e Rinascimento. Cultura coreica e buone maniere nella società di corte del XV secolo, Macerata, Ephemeria 2011
  • Patrizia Procopio, Il "De arte saltandi et choreas ducendi" di Domenico da Piacenza. Edizione e commento, Ravenna, Longo, 2014, ISBN 978-88-8063-791-2
  • De Arte Saltandi & Choreas Ducendi. ca.1450 – reprint, Florence: Dante Bianchi, 1963
  • Bianchi Dante – Un trattato inedito di Domenico da Piacenza (w 'La Bibliofilia', Anno LXV, 1963, Disp. II, pp.109-149).

Див.також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Court dances and spectacles. Britannica. Процитовано 1 серпня 2015.
  3. ↑ а б Domenico da Piacenza. Oxford Reference. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 1 серпня 2015.
  4. ↑ Domenico biography (PDF). Dancemaster. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Доменіко_да_П%27яченца&oldid=36983676