Діденко Данило Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данило Григорович Діденко
Народження11 (24) грудня 1916(1916-12-24)
Майданецьке
Смерть20 вересня 1973(1973-09-20) (56 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
КраїнаСРСР СРСР
Рід військ танкові війська
ОсвітаУльяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна і Ленінградська вища офіцерська бронетанкова школаd
Роки служби19371964
ПартіяВКП(б)
Звання Підполковник
Війни / битвиРадянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Данило Григорович Діденко (нар. 11 (24) грудня 1916(19161224), Майданецьке — 20 вересня 1973) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1940).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 (24 грудня) 1916 року в селі Майданецькому (нині Тальнівського району Черкаської області) в селянській родині. Українець. Закінчив середню школу.

У 1937 році призваний до лав Червоної Армії. Навчався в Ульяновському танковому училищі. Учасник радянсько-фінської війни 1939 — 1940 років. Воював на посаді командира танка 108-го танкового батальйону (35-та танкова бригада, 7-ма армія, Північно-Західний фронт). Відзначився в боях на Карельському перешийку. 12 лютого 1940 року танк старшини Діденка, отримавши 18 прямих влучень, зупинився, командир продовжував вести вогонь з кулемета до прибуття підкріплення. 7 березня 1940 року, перебуваючи у розвідці на північний схід від міста Віїпурі, потрапив у важке становище. Солдати противника намагалися захопити танк. Відкривши люк, старшина Діденко закидав їх гранатами. Потім разом з піхотинцями відбив ворожі контратаки вогнем з гармати і кулемета.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1940 року за відвагу і мужність, проявлені в боях з білофінами старшині Данилу Григоровичу Діденку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 425).

У 1941 році завершив навчання в Ульянівському танковому училищі. Член ВКП (б) з 1941 року. Учасник радянсько-німецької війни. Після війни командував ротою, батальйоном, потім був викладачем в танковому училищі. У 1953 році закінчив Вищу офіцерську бронетанкову школу.

З 1964 року підполковник Д. Г. Діденко в запасі. Жив і працював у Харкові. Помер 20 вересня 1973 року. Похований на кладовищі № 2 у Харкові.

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Ім'ям Героя названа вулиця в рідному селі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
  • Золотые Звезды Полесья. 3-тє видання, Київ, 1985.