Еверт Олексій Єрмолайович
Еверт Олексій Єрмолайович | |
---|---|
Народження | 4 березня 1857 Москва, Російська імперія |
Смерть | 10 травня 1926 (69 років) Верея, Можайський повітd, Московська губернія, РСФРР, СРСР |
Поховання | Можайськ |
Країна | Російська імперія СРСР |
Освіта | Академія Генерального штабу |
Звання | генерал |
Війни / битви | Перша світова війна |
Нагороди |
Еверт Олексій Єрмолайович (4 березня 1857, Москва, Російська імперія — 12 листопада 1918, Можайськ, РРФСР) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії (1911), генерал-ад'ютант (1915). Під час Першої світової війни командував російським Західним фронтом. Вбитий більшовиками.
Походив із дворянської родини, син колезького асесора[1]. У 1876 році закінчив Олександрівське військове училище. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878 років. У 1882 році закінчив Академію Генерального штабу, після чого у чині штабс-капітана служив при штабі Московського військового округу.
У 1882—1886 роках — старший ад'ютант 3-ї піхотної дивізії, у 1886—1889 роках служив у штабі Варшавського військового округу. Із 1888 року — офіцер для особливих доручень при командувачі Варшавського військового округу, із 1891 року — полковник. У 1893—1899 роках — начальник штабу 10-ї піхотної дивізії, у 1899—1900 роках — командир 130-го піхотного полку. У 1900—1903 роках — начальник штабу 11-го армійського корпусу, у 1903—1904 роках — начальник штабу 5-го армійського корпусу.
Під час російсько-японської війни — генерал-квартирмейстер польового штабу генерала О. М. Куропаткіна, начальник штабу 1-ї Маньчжурської армії[2].
У 1906—1908 роках — начальник Головного штабу. У 1908—1912 роках — командир 13-го армійського корпусу. Із 1912 року — командувач Іркутського військового округу і військовий отаман Забайкальського козацького війська. Генерал від інфантерії (1911).
Із початком Першої світової війни призначений командувачем 10-ї армії, яка формувалася в районі Гродно. Армію планувалося використати для наступу на Берлін, але після розгрому російських військ під Танненбергом армія була змушена обороняти Польщу від німців і австрійців[3]. Із 3 вересня 1914 року — командувач 4-ї армії, відзначився у Варшавсько-Івангородській операції. За успішні бойові дії був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.
Улітку 1915 року успішно оборонявся на Віслі. 2 вересня 1915 року призначений командувачем Західного фронту. У вересні 1915 року зміг вивести свої війська з-під загрози оточення в ході Великого відступу[4]. Навесні 1916 року керував невдалою Нарочською операцією. Улітку 1916 року не зміг надати необхідну підтримку Південно-Західному фронту який в цей час вів Брусиловський прорив[5].
Після Лютневої революції 1917 року знятий з посади і відправлений у відставку. Спершу жив у Смоленську, потім переїхав у Москву, а згодом перебрався у Верею. У вересні 1918 року був заарештований ВЧК і вбитий чекістами 12 листопада 1918 року в Можайську[6]. Могила не збереглася.
Був нагороджений орденами Святого Георгія, Святого Володимира, Святої Анни, Святого Станіслава, Олександра Невського, Білого Орла, а також золотою зброєю «За хоробрість». Також був нагороджений британським орденом Бані і французьким Орденом Почесного легіону.
- ↑ Ганин А. В. Главком Западного фронта Алексей Эверт: Мы предатели своего государя! // «Родина». — 2017. — № 2. — С. 49—53.
- ↑ Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. М., 2003. — С. 696—700.
- ↑ Morrow, John Howard (2003). The Great War: An Imperial History. Routledge. p. 136. ISBN 0-415-20439-9. Retrieved 2008-05-08.
- ↑ Виленская стратегическая операция 1915 г. Ч. 2. Свенцянский прорыв и стабилизация фронта. btgv.ru. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
- ↑ Сергушкин С. Брусиловский прорыв и генерал А. Е. Эверт // Российская история. — 2016. — № 6. — С. 56—68.
- ↑ Волков С. В. Офицеры российской гвардии. Опыт мартиролога. — М., 2002. — С.548.
- Ганин А. В. Главком Западного фронта Алексей Эверт: Мы предатели своего государя! // «Родина». — 2017. — № 2. — С. 49—53.
- Самойло А. А. Две жизни. — Л., 1963.
- Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. М., 2003. — С. 696—700.
- Народились 4 березня
- Народились 1857
- Уродженці Москви
- Померли 10 травня
- Померли 1926
- Померли в Московській губернії
- Випускники Імператорської Миколаївської військової академії
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
- Кавалери Воєнного хреста 1914—1918
- Кавалери ордена Зірки Карагеоргія
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Михайла та Георгія
- Лицарі-Командори ордена Лазні
- Кавалери ордена Вранішнього сонця
- Кавалери Великого хреста ордена Зірки Румунії
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Козаки Росії
- Генерали від інфантерії (Російська імперія)
- Учасники російсько-турецької війни 1877—1878
- Учасники російсько-японської війни
- Російські військовики Першої світової війни
- Жертви Червоного терору