Еріх Ріббек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Еріх Ріббек
Особисті дані
Народження 13 червня 1937(1937-06-13) (87 років)
  Вупперталь, Третій Рейх
Зріст 184 см
Громадянство  Німеччина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1959–1962 Німеччина «Вупперталь»  ? (?)
1962–1965 Німеччина «Вікторія» (Кельн) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1965–1967 Німеччина «Боруссія» М (помічник)
1967–1968 Німеччина «Рот Вайс» (Ессен)
1968–1973 Німеччина «Айнтрахт»
1973–1978 Німеччина «Кайзерслаутерн»
1978–1984 Німеччина ФРН (помічник)
1984–1985 Німеччина «Боруссія» Д
1985–1988 Німеччина «Баєр 04»
1992–1993 Німеччина «Баварія»
1995–1996 Німеччина «Баєр 04»
1998–2000 Німеччина Німеччина

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Еріх Ріббек (нім. Erich Ribbeck, нар. 13 червня 1937, Вупперталь) — німецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

За свою кар'єру попрацював з «Баварією», «Боруссією», «Рот Вайсом», «Кайзерслаутерном», «Айнтрахтом» та «Баєром», а завершив свою 37-річну тренерську кар'єру роботою з національною збірною Німеччини[1]. Найвищим досягненням є Кубок УЄФА, завойований з «Баєром» в 1988 році[2].

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1959 року виступами за команду клубу «Вупперталь», в якій провів три сезони.

1962 року перейшов до клубу «Вікторія» (Кельн), за який відіграв ще 3 сезони, після чого у віці 28 років завершив професійну кар'єру футболіста[3].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1965 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Боруссія» (Менхенгладбах). В клуб Еріха запросив головний тренер менхенгладбахців Геннес Вайсвайлер, який знав Ріббека про роботі в «Вікторії».

У 1967 році 30-річний Ріббек очолив свій перший клуб, яким став «Рот Вайс» (Ессен). Він зайняв з командою друге місце в Регіоналлізі Захід, але в турнірі за вихід до Бундесліги поступився «Герті» (Берлін).

З наступного сезону і до 1973 року він тренував «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні), але без особливого успіху. Найкращим результатом стало 4 місце у Бундеслізі сезону 1971/72, що дозволило команді на наступний рік взяти участь у Кубку УЄФА. Проте в першому ж раунді франкфуртський клуб вилетів від англійського «Ліверпуля».

Влітку 1973 року відбувся обмін тренерів «Айнтрахта» і «Кайзерслаутерн», в результаті чого Ріббек став тренером «Кайзерслаутерна», а їх колишній тренер Дітріх Вайе став на чолі «Айнтрахта». З новою командою Ріббек пропрацював до 1978 року і найбільшого результату досяг у сезоні 1975/76, коли вийшов у фінал Кубка Німеччини, де поступився 0:2 «Гамбургу».

1978 року Ріббек став помічником Юппа Дерваля у збірній ФРН. У той час національна команда виграла чемпіонат Європи 1980 року і стала фіналістом чемпіонату світу 1982 року. Після невдалого чемпіонату Європи в 1984 році Дерваль подав у відставку, разом з ним збірну покинув і весь тренерський штаб.

Наступним місцем роботи Еріха стала «Боруссія» (Дортмунд), яку тренер очолив у жовтня 1984 року, але підсумкове чотирнадцяте місце в таблиці не задовольнило керівництво клубу, через що по завершенні сезону 1984/85 він покинув клуб.

Влітку 1985 року Еріх очолив «Баєр 04», з яким досяг свого єдиного трофея, вигравши Кубок УЄФА у 1988 році. У фіналі леверкузенський клуб здійснив неймовірний камбек проти «Еспаньйола», відігравшись з 0:3 після першого матчу, і вигравши в серії пенальті у себе вдома. Влітку того ж року Ріббек покинув клуб.

Пізніше Еріх працював спортивним директором в «Гамбурзі», після чого недовго тренував «Баварію» і знову «Баєр». Після сезону 1995/96 оголосив, що завершує тренерську кар'єру.

Тим не менш два роки потому, у вересні 1998 року, після виходу Берті Фогтса, Ріббек погодився на пропозицію президента DFB очолити німецьку збірну[4]. Під його керівництвом команда несподівано не змогла вийти з групи на Кубку конфедерацій 1999 року, де програла США (0:2) і Бразилії (0:4).

Незважаючи на це, «бундестіму» вдалося пробитись у фінальну частину чемпіонату Європи в 2000 році в якому — в статусі захисника трофею — команда зазнала дві поразки у групі і лише один матч звела унічию. В підсумку Німеччина завершила турнір на останньому місці в групі з одним забитим голом, що стало її найгіршим показником в історії чемпіонатів Європи. Після цього турніру Еріх Ріббек 21 червня 2000 року покинув посаду у збірній і остаточно завершив кар'єру тренера[5].

Моє рішення є прямим наслідком катастрофічного виступу збірної на чемпіонаті Європи. Всю відповідальність за те, що трапилося, беру на себе особисто і без всяких застережень. Я не став зволікати з відставкою, оскільки хочу, щоб мій наступник якомога скоріше приступив до створення нової команди

— Еріх Ріббек[6]

В підсумку Ріббек став єдиним тренером збірної Німеччини, хто не зміг виграти більшість своїх ігор (десять перемог, шість нічиїх і вісім поразок), а також тренером, що провів найменше часу на посаді очільника збірної Німеччини[7].

Тренерська статистика

[ред. | ред. код]
Клуб З По Результати
І В Н П В% Прим.
«Рот Вайс» (Ессен) 1 липня 1967 30 червня 1968 42 25 11 6 59,52
«Айнтрахт» (Франкфурт) 1 липня 1968[8] 30 червня 1973[8] 203 83 41 79 40,89 [8]
«Кайзерслаутерн» 1 липня 1973[9] 30 червня 1978[9] 192 85 32 75 44,27 [9]
«Боруссія» (Дортмунд) 28 жовтня 1984[10] 30 червня 1985[10] 25 10 4 11 40,00 [10]
«Баєр 04» 1 липня 1985[11] 30 червня 1988[11] 125 53 36 36 42,40 [11]
«Баварія» 12 березня 1992[12] 27 грудня 1993[12] 75 37 22 16 49,33 [12]
«Баєр 04» 10 квітня 1995[11] 28 квітня 1996[11] 48 17 18 13 35,42 [11]
Німеччина 9 вересня 1998 21 червня 2000 24 10 6 8 41,67 [13]
Всього


734 320 170 244 43,60 —

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Баєр 04»: 1987-88

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Эрих Риббек / Erich Ribbeck. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  2. ↑ Евро-2000. Группа A. Сборная Германии. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  3. ↑ Knieriem/Grüne: Spielerlexikon 1890–1963, Agon-Verlag, Kassel 2006, S. 313, ISBN 3-89784-148-7
  4. ↑ Nachfolge geklärt: Erich Ribbeck neuer Teamchef [Архівовано 30 травня 2017 у Wayback Machine.] [dostęp:1998-09-09] (нім.)
  5. ↑ Ribbeck quits as Germans head home. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2015.
  6. ↑ Главный тренер сборной германии эрих риббек подал в отставку
  7. ↑ Риббек, (Ribbeck). Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  8. ↑ а б в Eintracht Frankfurt (German) . kicker. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 січня 2014.
  9. ↑ а б в 1. FC Kaiserslautern. kicker.de (German) . kicker. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 13 березня 2015.
  10. ↑ а б в Borussia Dortmund - Trainerhistorie (German) . kicker. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 22 січня 2014.
  11. ↑ а б в г д е Bayer 04 Leverkusen (German) . kicker. Архів оригіналу за 17 січня 2014. Процитовано 22 січня 2014.
  12. ↑ а б в Bayern München (German) . kicker. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 22 січня 2014.
  13. ↑ Nationaltrainer (German) . DFB. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 22 січня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еріх_Ріббек&oldid=43184320